рускихъ, мѣжь иншими галицку, перемыску и холмску. Новоименованого и въ Римѣ высвяченого Руского митрополіту Григорія приняли на Литвѣ такъ, що во̂нъ мусивъ выѣхати зъ Литвы и поѣхавъ въ Галицку Русь. Тамъ призначивъ єму король Казимиръ Ягайловичь р. 1470 монастырь Крылосъ и до́бра опорожненои Галицкои митрополіи на прожитокъ. Однако жь уніятскій митрополіта Григорій недовго живъ у Галицкой Руси. Во̂нъ ѣде назадъ до Литвы и умерає 1473 р. въ Городку литовскому. Тодѣ Казимиръ во̂ддає монастырь Крылосъ и до́бра Галицкои митрополіи свѣтскому єи намѣстникови якомусь Свистельницкому для помноженя єго доходо̂въ.
Землѣ Руски̂, се бъ то воєводство Руске, Подо̂льске и Белзке, становили зъ воєводствами Крако̂вскимъ, Судомирскимъ и Люблиньскимъ одну провінцію давнои Рѣчи посполитои Польскои, такъ звану Малопольщу. То жь права, запевнени Казимиромъ цѣло̂й Польщѣ, мала такожь Малопольща и Землѣ Руски̂ злучени̂ зъ сею провінцією. По̂сля ухвалы сойму провінціонального въ Малопольщѣ, въ Корчинѣ,[1] выдавъ Казимиръ Ягайловичь 1456 р. по̂дчасѣ во̂йны прускои привилей для Земель воєводства Руского и Подо̂льского. Подо̂бный привилей, але ще докладнѣйше сформулованый, надавъ Казимиръ Ягайловичь такожь Землѣ Белзко̂й при нагодѣ прилученя єи до Короны р. 1462. Коли поро̂вняємо ти̂ привилеѣ и статутї выданый для Литвы р. 1450 Казимиромъ IV., до̂йдемо ось до якихъ результато̂въ. Давни̂ ленни̂ во̂дносины въ Литвѣ устають за для зро̂внаня Литвы що до правъ зъ основными законами въ Польщѣ. Королѣ Польски̂ застерѣгають собѣ яко князѣ Литовски̂ ще то̂лько деяки̂ останки давнои литовско-рускои леннои системы якъ н. пр. обовязокъ будованя замко̂въ, мѣстъ та мосто̂въ и т. д. Въ Земляхъ же Рускихъ, де те зро̂внанє переведено вже съ певнымъ застереженємъ конституцією въ Єдлинѣ[2] р. 1433, упали и ти̂ останки леннои системы въ наслѣдокъ привилеѣвъ наданыхъ Казимиромъ IV. Такъ Землѣ
