Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/135

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 127 —

звязки зъ своимъ ро̂днымъ краємъ Волощиною. Ажь коли воєвода Стефанъ въ р. 1485 приѣхавъ зъ своимъ дворомъ до Коломыѣ, зложивъ королеви Казимирови особисто голдъ и зъ нимъ зовсѣмъ поєднався, вернувъ во̂нъ за призволомъ того жь воєводы безкарно до свого ро̂дного краю.

Чужоземцѣ не все й не всюды господарювали користно для краю. Були помѣжь ними й таки̂, що выкористували гостинно̂сть на шкоду скарбу королѣвского и мешканцѣвъ краю. Се бачимо съ того, що станы Земель Рускихъ згромаджени̂ въ Корчинѣ мѣжь иншимъ домагались, що бъ наглядати чужоземцѣвъ и бачити на ихъ чинности. На соймѣ въ Корчинѣ р. 1465 ухвалено, що бы воєводы спонукували выходити съ краю чужоземцѣвъ, що шкодливи̂ для добра краю и вызыскують майно краєве.

Окро̂мъ ро̂льництва, ремесла и купецтва, що були переважно въ рукахъ чужоземцѣвъ, займалися въ краю го̂рництвомъ а выдобували руду желѣзну и выварювали со̂ль. Справы и доходы жупъ на Руси по̂дчинено жупамъ у Величцѣ, позаякъ конституцією въ Корчинѣ застережено, що бы со̂ль зъ жупъ рускихъ не складано на незвичайныхъ мѣсцяхъ и не продавано на шкоду жупъ у Величцѣ, навѣть тодѣ, коли бъ и спо̂льный жупникъ кермувавъ жупами рускими и польскими въ Малопольщѣ. Копальнѣ руды, именно желѣза въ краю мусили бути такожь значни̂, коли на ихъ властнико̂въ накладано фертоны.

Млынарство въ Земляхъ Рускихъ займає важне становище, якъ въ кождому краю, де ро̂льництво єсть по̂дставою матеріяльного быту. Бували млыны водяни̂, вѣтрови̂ и ручни̂, а при ухваленю фертоно̂въ вимѣрювано податокъ на властнико̂въ тыхъ млыно̂въ во̂дъ державцѣвъ и на кожду съ тыхъ категорій.

Пастырствомъ займалися Волохи, выпасаючи во̂вцѣ въ горахъ на полонинахъ Покутя. По̂сля ухвалы въ Корчинѣ пастухи вносили до скарбу по шѣсть грошѣвъ того надзвычайного по датку во̂дъ кождои сотки овець. На тыхъ Волохо̂въ-пастухо̂въ мавъ тогочасный воєвода Волоскій, Стефанъ, великій вплывъ и черезъ нихъ по̂дбурювавъ сельскихъ мешканцѣвъ Покутя проти ряду польского, а коли не выкликавъ того памятного повстаня р. 1491, то напевно сприявъ єму по́тайно.