автономіи, яку мали Руски̂ Землѣ, прилучени̂ до Польщи, наступили въ ныхъ значни̂ змѣны въ двохъ столѣтяхъ, се бъ то во̂дъ Казимира В. до останнёго Ягайловича.
Наданя Рускихъ князѣвъ на Руси Червоно̂й були дѣдични̂ и переходили на потомко̂въ въ мужеско̂й и жѣночо̂й лініи цѣлого роду. Цѣли̂ бо родины мали просто̂рнѣйши̂ до́бра и звычайни̂ дво́рища. Для того-то купно, продажь, записъ, словомъ всяка алієнація вымагала призволу всѣхъ члено̂въ родины. До правосильности алієнаціи було потреба такожь выразного призволу князѣвского. Спершу, здається, въ цѣло̂й Славянщинѣ мали члены родины мужески̂ и жѣночи̂ власно̂сть земску. Була такожь давно мѣжь Славянами та загальна постанова, що до правнои продажи и въ загалѣ алієнаціи треба було призволу всѣхъ члено̂въ родины. Позаякъ перехо̂дъ земского майна зъ однои руки до другои не мо̂гъ во̂дбутися безъ призволу князя, то на тому основувалися февдальни̂ во̂дносины заведени̂ на Руси, съ того часу, якъ Руриковичѣ, володарѣ Руси, розвѣтвилися на багато династій. Первѣстни̂ во̂дносины ленни̂, въ якихъ властники землѣ стояли до володаря, здавна вже о сто̂лько змѣнилися на Червоно̂й Руси, що до́бра земски̂ разъ надани̂ оставали батько̂вщиною або дѣдичною власностю боярина. Мѣжь тымъ у той часъ на Волынѣ була ще досмертна умова мѣжь бояриномъ, властникомъ села або землѣ, а княземъ, яко справдешнимъ властникомъ тои землѣ. По смерти князя во̂льно було боярамъ-властникамъ наданыхъ до̂бръ повнити службу єго наслѣдникамъ съ тыхъ до̂бръ и при тыхъ до́брахъ позо̂стати, а коли бъ не хотѣли приняти тои службы, то ти̂ до́бра вертали до наслѣднико̂въ помершого князя. Се рѣчь певна, що вже за Рускихъ князѣвъ у Червоно̂й Руси устали ти̂ первѣстни̂ во̂дносины земски̂, по̂сля котрыхъ бояринови-властникови села и ленна не можна було набувати иншого земского майна, и нимъ орудувати по̂сля власнои волѣ, безъ выразного призволу княжого, поки во̂нъ бувъ у февдальныхъ во̂дносинахъ. Правне розумінє земского майна було вже выробилося и тому-то въ суперечкахъ про земски̂ до́бра и границѣ або такожь при означеню границь въ наданяхъ земель и волостей вже за Казимира В., Владислава Опольского, Людвика В., Маріи и Ягайловичѣвъ, сягали до найдавнѣйшихъ часо̂въ, во̂дкликувалися до грамотъ князя Льва и иншихъ старыхъ Рускихъ князѣвъ та
