Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/165

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 157 —

оселѣ, бо єму було во̂льно апеляційни̂ суды або самому выконувати, або такожь повѣряти свому повномочникови.

По̂сля роздѣлу такихъ чинностей и власти судовои пытаємося, що жь на останку зо̂стало старостѣ зъ єго первѣстнои власти судовои и політичнои, що во̂нъ до̂ставъ во̂дъ короля яко намѣстникъ королѣвскій? Що зо̂стало зъ давныхъ звычаѣвъ и правъ судовыхъ съ часо̂въ давнѣйшихъ, переказаныхъ потомству, мовь бы въ спадщинѣ ще й по заведеню нового права польского або магдебурского, котрымъ власть судова королѣвска була децентралізована? Отже староста выконувавъ та вводивъ въ житє всѣ за́суды колєгіяльныхъ судо̂въ. Якъ дѣдичь судивъ у дѣдичныхъ волостяхъ, або во̂йтъ въ границяхъ свого во̂йто̂вства, такъ староста — въ значныхъ ще до́брахъ, яки̂ позо̂стали Коронѣ по̂сля надань и даровизнъ королѣвъ яко дѣдичѣвъ Руси, безпосередно по̂дъ зарядомъ старосто̂въ, або въ королѣвщинахъ, се бъ то до́брахъ, що у фінансовому взглядѣ, се бъ то що до доходо̂въ королѣвскихъ були по̂дъ зарядомъ державцѣвъ. До старосты належали такожь справы передмѣщанъ осѣлыхъ на грунтахъ замковыхъ мѣстъ и осель королѣвскихъ, надѣленыхъ правомъ магдебурскимъ.

На останку старостѣ позо̂ставъ судъ надъ иновѣрцями; опо̂сля, здається, во̂ддали єго во̂йтови, однако жь зъ застереженємъ всякихъ судовыхъ оплатъ та звычаѣвъ, що походили зъ давного руского права. Иновѣрцѣвъ же, переважно Русино̂въ, власне тому выключено во̂дъ усякихъ свобо̂дъ та користей, яки̂ выплывали зъ магдебурского права[1].

Дѣялося се мимо выразного застереженя, умѣщеного майже въ кождому наданю права магдебурского, що ось-то зъ заведенємъ того права повинни̂ уступити всяки̂ права, яки̂ походять зъ руского або польского права. Русины, Во̂рмене и Жиды по̂дъ высокимъ замкомъ у Львовѣ, яко первѣстна найдавнѣйша оселя, належали по̂дъ юрісдикцію старосты. Русины, Во̂рмене та Жиды у Львовѣ, середъ самого мѣста, на-

  1. Грамота ерекційна во̂йто̂вства у Вербѣжѣ 1427 р. надає се во̂йто̂вство жидови Волчкови съ повнымъ правомъ судо̂вництва надъ поселеными тамъ кметями, то̂лько зъ выимкою католико̂въ. При наданю свобо̂дъ мѣсту Бужскови 1411 р. документомъ въ Сокалѣ выданымъ застережено выразно, „що въ мѣстѣ нѣякій Русинъ не може варити напитко̂въ и робити солоду“.