Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/166

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 158 —

дѣленого правомъ магдебурскимъ, задержали зъ особливои ласки королѣвскои своє судо̂вництво. Имъ було во̂льно выточувати справы передъ своими судами по̂дъ проводомъ мѣского во̂йта, або такожь удаватися до права магдебурского. Въ королѣвщинахъ, въ добрахъ дѣдичныхъ осо̂бъ приватныхъ, въ осадахъ на во̂льнѣйшому правѣ и въ мѣстахъ, мѣсточкахъ та селахъ заселеныхъ по̂сля давного права, судили Русино̂въ старосты, дѣдичѣ, та во̂йты. Русины платили такожь во̂дъ кождои судовои присяги, во̂дъ судового розвязаня подружа такъ званого розпусту, во̂дъ погодженя сторо̂нъ спорныхъ передъ судомъ або „мирового“, и т. и.

Мужѣ надѣлени̂ землею пріймали всяки̂ тягарѣ та повинности, во̂дъ якихъ вызволено ихъ въ протягу столѣтій, були на останку обовязани̂ то̂лько до подымного та до службы во̂йсковои. Службу во̂йскову повнили съ титулу февдального посѣданя и выступали въ поле на кожде загальне ополченє ухвалене та оголошене въ Земляхъ Рускихъ. Мѣста и во̂йты во̂льныхъ осель и надѣлени̂ землею на власно̂сть дѣдичну або такожь досмертно, пріймали вразъ съ користями земскими и властею такожь повинно̂сть служити въ кождому загальному ополченю. Сей обовязокъ розтягався на нихъ самыхъ и на цѣле потомство, якъ довго держало надану землю и власть. То̂лько костелъ обр. лат., капітула и біскупы, а такожь усѣ до́бра монастырски̂, именно Францішкано̂въ и Домінікано̂въ, зъ выняткомъ подымного були во̂льни̂ во̂дъ усякихъ февдальныхъ повинностей, отже и во̂дъ службы во̂йсковои. Во̂йти въ оселяхъ, приналежныхъ костеламъ рим. кат., запо̂звани̂ сторонами интересоваными, во̂дповѣдали передъ судомъ арцибіскупа або адміністратора єго двору, домо̂вника або офіціяла. Такъ само вже съ титулу права канонічного, на яке перенесено всѣ добра костельни̂, були вони во̂льни̂ во̂дъ службы въ загальному ополченю и повнили мабуть ту саму службу своимъ біскупамъ. Грамоты, що вызволяли добра костельни̂ во̂дъ службы во̂йсковои, не высказують выразно, кому во̂йты до̂бръ костельныхъ були повинни̂ службу во̂йскову. Съ того вносимо по̂сля анальогіи, що вони повнили ту службу особамъ, яки̂ держали та користувалися добрами костельными и ихъ правнымъ наслѣдникамъ. Сю гадку поперає ерекція во̂йто̂вства зроблена на до́брахъ костельныхъ славнымъ арцибіскупомъ Григоріємъ зъ