Доси не маємо показо̂въ окремои рускои монеты битои за Рускихъ князѣвъ, а споминка про руски̂ гривны и грошики доказує то̂лько, що гроши, уживани̂ ще довго за Ягайловичѣвъ числено на руску стопу. Були то гроши: чески̂, польски̂ и руски̂ або подо̂льски̂, бити̂ у Львовѣ за Польскихъ королѣвъ за часо̂въ Казимира В. ажь до року передъ смертю Владислава Ягайла, до конституціи въ Єдльнѣ.
Грошѣ праски̂ широки̂ — грошѣ руски̂ або льво̂вски̂, такожь подо̂льскими грошами звани̂ и грошики польски̂ або такъ звани̂ квартники, що йшло ихъ чотыри на скоєць або на два велики̂ грошѣ, значили и ро̂вняли взаимно на стопу польску, руску або ческу. По̂сля стопы ческои числено грошѣ на копы (sexaginae по 60, по̂знѣйше по 70 штукъ); по̂сля стопы польскои числено 48 широкихъ грошѣвъ на одну гривну. Руска монета, се бъ то гроши бити̂ на Руси за Польскихъ королѣвъ во̂дъ Казимира В. до Владислава Ягайла включно, була бита зъ лучшого срѣбла, тому-то була цѣннѣйша, якъ грошѣ праски̂ були цѣннѣйши̂ во̂дъ грошѣвъ польскихъ. Тому-то при купнѣ и продажи гроши одного роду ро̂вняли додаванємъ або во̂дниманємъ грошемъ иншого роду, и такъ спроваджували до загальнои ваги. Сею загальною вагою була гривна, се бъ то фунтъ, що складався зъ 32 луто̂въ. Гривна руска мала въ собѣ по̂сля новгородскои мѣры 96 частей золотнико̂въ. Окро̂мъ по̂вгрошико̂въ рускихъ въ обѣгу були мѣдяни̂ гроши дро̂бни̂, выключно Рускимъ Землямъ властиви̂ и вразъ съ по̂вгрошами въ льво̂вско̂й монетарнѣ бити̂. Выимково згадують такожь про золоти̂ гроши угорски̂, фльоренами звани̂.
Продажь земского майна во̂дбувалася монетою на Руси звычайною, по̂знѣйше обчисленою на польску стопу, се бъ то по 48 грошѣвъ на гривну. Въ р. 1386 продано село Зарудцѣ и дворище Продримѣхи за 70 ко̂пъ грошѣвъ монеты звычайнои на Руси. Въ р. 1410 продано Черепинъ за 100 гривенъ монеты польскои. Въ р. 1488 продано село Оженьско за 179 гривенъ польскои монеты. Королѣ обтяжували поодиноки̂ села звычайно по 100 гривенъ польскои монеты; такъ обтяжено Яблоно̂въ и По̂дгайцѣ р. 1416 за Владислава Ягайла, такъ Золочѣвъ, Кагуѣвъ р. 1443, за Владислава Варненьского.
Маємо прикладъ переносинъ довжнои сумы зъ одного села на друге та обдовженя въ той спосо̂бъ села Яблонова 250
