Глиняны, Комарно, Сокаль, Ходоро̂въ, Букачо̂вцѣ, Нижанковичѣ (Краснополе), Рава въ Землѣ Белзко̂й и т. и.
Декуда въ краю, звычайно въ затишныхъ закуткахъ, мѣжь лѣсами збудовани̂ та укрѣплени̂ монастырѣ Василянъ були мѣсцями центральными для народу сельского, що громадився на празничне богослуженє, яке во̂дправляли въ честь Спасителя, Маріи и Святыхъ, при обходѣ храму, (се бъ то во̂дпусту) въ монастырско̂й церквѣ. При нагодѣ такого збору сельскои людности на храмы до славныхъ монастырѣвъ, мѣняли плоды сыри̂ та выробы промыслови̂ по̂сля потребы для обопо̂льнои выгоды. Монастырѣ були токожь центральными точками релігійного и духового житя сельскои людности. Въ нихъ учили читати святи̂ книги, а молодѣжь выховувалася въ асцетичному дусѣ.
Мѣсто Глиняны лежить чотыри милѣ во̂дъ Львова, супроти монастыря Унева. Такъ означує положенє города Глинянъ, одна зъ грамоть тогочаснои добы. Въ той часъ Глиняны були вже звѣстнымъ го́родомъ, що мѣстивъ у собѣ палату або замокъ королѣвскій, а побо̂чь адміністратора лат. приходства такожь королѣвского капеляна. Мабуть окро̂мъ Львова та монастыря Унева въ той околицѣ не було иншого славнѣйшого мѣсця. При рѣшеню суперечки мѣжь владикою Перемыскимъ Илією а селянами зъ Стрѣлковець, що вдиралися въ землю св. Спаса — зъѣздять на мѣсце 1422 староста Перемыскій, владика, земляне присягли̂ и старцѣ зъ Самбора та Лаврова, крылошане зъ Самбора и намѣстникъ або игуменъ монастыря Лаврова. Мабуть були се знаменитости цѣлои сеи части Самбо̂рского повѣту, а монастырь Лавро̂вскій побо̂чь Самбора бувъ найславнѣйшимъ мѣсцемъ сеи околицѣ.
Владика Перемыскій уживавъ землѣ приналежнои до монастыря Спаса, се бъ то Спасителя за Старымъ Самборомъ, що тягнеться здовжь Днѣстра по село Топольничаны. На захо̂дъ во̂дъ монастыря Спаса лежить монастырь Лаврова, зъ во̂дки покликали старцѣвъ вразъ зъ старцями Старого Самбора яко свѣдко̂въ, що бъ поперли справедливи̂ домаганя Перемыского владики. Вже по̂дчасъ тои розправы часто згадувано про монастырь надъ рѣкою Созань повысше нового Самбора, вразъ зъ землею на то̂й рѣцѣ во̂дъ єи жерелъ до устя, по̂дъ зарядомъ можного пана Самбо̂рского Спытка зъ Мельштына.
