Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/182

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 174 —

терпкихъ сло̂въ. Вони дорѣкали єго прихильностю до Литви, замилованємъ въ ловахъ та байдужностю у виконуваню своихъ повинностей. Однако жь причиною сихъ краєвыхъ нещасть була не то̂лько сама пово̂льно̂сть короля Казимира IV., котрый дѣйстно пильно заходився то̂лько коло тыхъ справъ, що тыкалися лише интересо̂въ єго династіи. Въ само̂й институціи загального ополченя мусили лежати зароды єго розстрою, коли вже въ сему вѣцѣ королѣ Польски̂ мусили єго заступати часто наємнимъ во̂йскомъ. На удержанє наємного во̂йска ухвалювано и вибирано фертоны во̂дъ усѣхъ стано̂въ безъ ро̂жницѣ, а вже р. 1459 на соймѣ въ Пётрковѣ, въ признаню недостачи дотеперѣшнёго загального ополченя, розбирано пытанє: що принесло бы для державы бо̂льши̂ користи, чи служба во̂йскова и участь въ загальному ополченю по̂сля особы, чи вимѣрене по̂сля майна.

Однако жь и наємни̂ во̂йска не оплачувано якъ слѣдъ и тому вони, часто самово̂льно, угнѣтали до́бра костельни̂ и свѣтски̂, нѣби то за нагороду залеглои платы.

Переложивъ Осинъ Б.

съ польского виданя Льво̂вского (1869 р.).