Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 12 —

Ольговичѣвъ зъ Мономаховичами. Боротьба ся починається ще въ першо̂й половинѣ XII. вѣку; спершу вона годувалася прямованємъ обохъ ворогуючихъ сторо̂нъ захопити Кієвъ. За часу, про якій ведемо рѣчь, Кієвъ стративъ чимало своєи ваги, а Галичь, злученый зъ Волынею, ставъ бо̂льшь притягати до себе. Найблизши̂ сусѣды Угры и Поляки впручаються въ отсю боротьбу, по̂дпомагаючи або тому, або сему князеви, а тымъ часомъ сами̂ зоряться на Галичь. Довго бъ було, та й нема на що повѣдати про всѣ подробицѣ того часу, досить мовити, що наступникъ Романо̂въ, синъ єго Данило, лишившись чотыролѣткомъ по̂сля батька, заразъ не минувъ нападу ворого̂въ и мусивъ поступитися имъ батько̂вщиною. Нестало̂сть бояръ, подѣлъ ихъ на партіи и прямованє ихъ, якъ про се вже було сказано, по̂дъ вплывомъ особистыхъ поглядо̂въ, було причиною невиннои перемѣны князѣвъ. Н. пр. Давидъ чотыри разы бувъ княземъ Галичины. Ще якъ во̂нъ бувъ дитиною, єму помагали Поляки и Угры; спершу помо̂чь ихъ була млявою, пасивною, а пото̂мъ трохи згодя вони съ помо̂чнико̂въ обернулися въ ворого̂въ и стали добиватися Галичины для себе. Якъ Угорскій король, такъ и Польскій князь добре тямили, що нѣ для одного зъ нихъ неможлива рѣчь во̂друбно володѣти Галичиною, але можна володѣти спо̂льно, коли вони стануть сватами черезъ шлюбъ своихъ дѣтей, або кревныхъ. Незабаромъ вони вчинили такій звязокъ: пятилѣтного Кольоманового сина Андрѣя и трехлѣтну Лешкову дочку Соломею посадили на Галицкому тронѣ князювати, выгнавши силою боярина Володислава, котрый по̂дъ смутну пору узурпувавъ собѣ князѣвскій тронъ. Незабаромъ Поляки розбраталися зъ Уграми и покинули ихъ, а Угро̂въ прогнавъ Мстиславъ Мстиславовичь. Трохи згодя княземъ Галичины бачимо другого Угорского королевича Андрѣя. Одначе Угры спостерегли, що прямованє ихъ, пригорнути Галичину, взяло багато кошту и людей, а добрихъ добутко̂въ не дало и въ половинѣ XIII. вѣку вони залишили свои замѣры на Галичину. Поляки Галичину мусили ще ранѣйше покинути черезъ безладъ въ своєму краѣ. Одначе жь Романовымъ наступникамъ не можна ще було вважати себе безпечными на Галицкому тронѣ; бо у нихъ були ще дужи̂ вороги — Ольговичѣ. Въ сѣй боротьбѣ спершу нещастило Ольговичамъ, дальше було пощастило боярамъ, на останку жь Данило въ бою бо̂ля