Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 14 —

бою бо̂ля Лигницѣ показалося свѣже во̂йско Ческого короля Вячеслава, то Татаре не во̂дважилися битися зъ нимъ и рушили назадъ въ Угорщину; згодя якійсь часъ Татаре навѣть були побити̂ Ческимъ воєводою Ярославомъ бо̂ля Оломуцу. Отсе то примусило ихъ дивитися на Захо̂дъ зъ осторогою и не стинатися зъ нимъ хочь до якогось часу. Отъ черезъ що Батый такъ ласкаво повитавъ Данила и отъ черезъ що Татаре не переписували Галичины и не выряжали туда своихъ баскако̂въ. Одначе жь яка бъ не була по̂длегло̂сть до Азіято̂въ, вона не могла вважатися инакше, якъ за таке зло, съ по̂дъ котрого треба вызволитися. Вѣдомо, якихъ засобо̂въ вживавъ для сего Данило: звязокъ єго съ папою не мавъ користи и небавомъ єго знищено; Данило сподѣвався власными силами добитися до бажанои меты, во̂нъ укрѣпивъ мѣста и рушивши року 1254, привернувъ назадъ до Галицкого князѣвства мѣста позабирани̂ було Татарами; одначе прибувъ зъ великою силою Бурундай и всѣ заходы князѣвъ по̂шли въ нѣщо; та ще князѣ примушени̂ були Татарами воювати проти Литвы, хочь вона й не займала Галичины.

Во̂дносины Галичины до Угорщины и Польщи полагодилися добре за для Галичины. Угорщины поруйнованои Татарами нѣчого було боятися, навѣть Угорскій король пильнувавъ здружитися зъ Даниломъ и зъ єго приводу князь Левъ одружився съ Констанцією. Ставши добрыми сусѣдами и сватами, король и князь запомагали оденъ другого; н. пр. Данило запомагавъ Уграмъ воювати за спадщину Австрійского герцога Фридриха: спершу ся запомога була безкористною, а пото̂мъ до неи спонукали Данила и власни̂ интересы: сынъ єго Романъ одружився зъ небогою Фридриха; вѣномъ за нею повинни̂ були прійти Австрія и Стирія. Королю въ сѣй во̂йнѣ не пощастило, одначе дружба єго зъ Даниломъ не зо̂рвалася и коли въ роцѣ 1261 Данило мусивъ втѣкати во̂дъ Бурундая, во̂нъ подався въ Угорщину и тамъ здобувся щирого и привѣтливого захисту.

Въ Польщѣ по̂сля смерти Лешка стояли усобицѣ за наступованє трону. Отси̂ усобицѣ сприяли Данилови змо̂цнити сво̂й вплывъ на польски̂ справы. Згодя помѣжь Польщи и Руси выникло прямованє рѣшати загальни̂ справы не зброєю, а нарадою на конгресахъ.