Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 26 —

Русины, що бъ справитися съ Поляками порадили опертися на запомогу Татаръ; вони пригадали ханови, що Руска Земля — се єго власно̂сть. Рѣчь, конечно, непевна, але вона влещувала ханови. Дальше Русины нарѣкали, що король Казимиръ заказавъ Русинамъ выплачувати ро̂чну данину; тымъ-то вони и мусять просити хана, що бы помо̂гъ имъ вызволитися съ по̂дъ польскои власти.

Ханъ радо згодився выгнати Поляко̂въ зъ Рускои Землѣ и зновъ по̂дгорнути єѣ по̂дъ свою руку. Зо̂бравши численне во̂йско ханъ рушивъ на крако̂вску околицю и спустошивъ єѣ. Казимиръ вдався за по̂дмогою до Угро̂въ и до Тевтоньского лицарства. Не вѣдаємо, чи розжився во̂нъ у нихъ на запомогу. Ханъ прибувши до перевозу черезъ Вислу зустрѣвся съ польскимъ во̂йскомъ; воно не дало єму перевезтися черезъ рѣчку и мусивъ во̂нъ вернутися назадъ, задовольняючись руйнованємъ польскихъ околиць. Зъ сеи короткои звѣстки видко, що Татаре не лишили за Поляками Львова и Галичины: значить, коли вважати, що сей похо̂дъ бувъ року 1341, то панованє Поляко̂въ въ Галичинѣ стояло не бо̂льше и одного року. Татаре вернувшись до своєи краины и сподѣваючись на данину во̂дъ Русино̂въ, не втручалися, по своєму звичаю, до внутрѣшнихъ справъ Галичины. Що жь сталося тодѣ въ Галичинѣ? Є причина гадати, що Дашко, керманичь вызволеня ро̂дного краю съ по̂дъ польскои руки, ставъ въ головахъ кермованя Галичиною; та то̂лько на вельми не довгій чась, бо бувъ во̂нъ чоловѣкомъ старого вѣку — року 1341 во̂нъ померъ. Сучасный польскій лѣтописець Анонімъ Гнезненьскій зовсѣмъ не споминає про Дашка, а повѣдає, що по смерти Болеслава Галичину забравъ Гедымино̂въ сынъ Любартъ. Яке жь було за Любартомъ право на Галичину? Що бъ во̂дповѣсти на се пытанє и выяснити Любартове право, треба зазирнути въ исторію Литвы.

Въ XIV. вѣцѣ на Литвѣ по̂сля князѣвъ мало чимъ вѣдомыхъ и мало чимъ прикметныхъ, якъ Тройденъ и Вітенесъ, бачимо знаменитого Гедымина. Гедымино̂въ родово̂дъ гараздъ невѣдомый: польски̂ лѣтописи кажуть, що Гедыминъ бувъ за во̂зника у Вітенеса и умовившись зъ єго молодою жѣнкою, вбивъ єго. А литовски̂ лѣтописи повѣдають, що Гедыминъ бувъ сыномъ Вітенеса, значить и єго наступникомъ. Здається, литовски̂ звѣстки певнѣйши̂.