Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 31 —

жавы, мусивъ погодитися. Написана на сю згоду умова збереглася и доси. На нѣй не вызначено року, черезъ що хто зъ ученыхъ становить єѣ въ ро̂къ 1341, а хто 1341–1345. Але жь разъ звязокъ подѣй, а въ друге свѣдоцтво такого певного лѣтописця якъ Анонімъ Гнезненьскій доводить, що умова зложена року 1350. По̂дъ рокомъ 1349 Анонімъ повѣдає про подо̂бный похо̂дъ короля и успѣхи Литовцѣвъ. Здається, що хочь Литовцѣ дуже швидко справляли свои походы, але вже за надто багато подѣй зачислено до одного року. Зъ однои грамоты мы вѣдаємо, що згоду зложено на останнихъ дняхъ вересня, значить бы то, все оте сталося за 8 мѣсяцѣвъ. Отакъ во̂йна стояла и 1349 и 1350 р. и ско̂нчилася угодою. Якъ повѣдає Анонімъ, такъ во̂дповѣдно угодѣ король взявъ собѣ Льво̂вску Землю, а Литва взяла Володимирску, Луцку, Холмску, Белзку и Берестейску. За Льво̂вску Землю треба вважати всю Галичину, столицею єи съ часу князя Льва стало мѣсто Льво̂въ и давъ назву всѣй Землѣ, такъ само якъ перше надававъ назву Галичь. Зъ мировои умовы можна гадати, що вороги нѣякъ не могли погодитися, кому во̂ддати Кременець и прирадили, що бъ се мѣсто належало два роки Юрію Наримунтовичу, залежачи и во̂дъ Польщи и во̂дъ Литвы, коли жь постоить на згодѣ и довше, то „Юрію князю го́рода лишитися“. Выходить, що була не настояща згода, а то̂лько розъємъ; про речинець розъєму сказано такъ: „а миръ отъ Покрова Богородицы до Ивана дне, до Купала, а отъ Ивана дне за два лѣтъ“, се бъ то по 24 червця 1353 р. За цѣлый сей часъ нѣ Польщѣ, нѣ Литвѣ не во̂льно будувати на Руси нови̂ мѣста або лагодити стари̂ понищени̂; коли жь, часомъ, нападуть Угры або Татаре, то „аже пойдеть оугорскій король на Литву, польскому королеви помагати, аже пойдеть на Русь, что Литвѣ слушаеть, королеви не помагати, а пойдеть ли царь на Ляхи, а любо князи темніи, княземъ литовскимъ помогати, аже пойдуть на Русь, что королю слушаеть, литовскимъ княземъ не помагати“. Оть-то якъ Поляки и Литовцѣ змовилися оберегати по̂вденно-захо̂дну Русь: король може поєднатися зъ Уграми, коли вони нападуть на Литву, але жаднымъ чиномъ не запомагати ихъ, коли вони нападуть на Володимирщину. Такъ само во̂льно и Литовцямъ помагати ханови, коли во̂нъ нападе на Польщу, але не во̂льно єднатися зъ нимъ, коли по̂де на Галичину. Темна и не досить