Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/42

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 34 —

нѣ бы на во̂дповѣдь королево̂й, въ друге напали и поруйнували Судомирщину.

Тутъ мусимо зупинитися и сказати ко̂лька сло̂въ про те, якимъ чиномъ Людовикъ сѣвъ на Польскому тронѣ. Ще 1339 року Людовико̂въ батько Карло зложивъ умову, що бъ Крако̂вскій тронъ бувъ за Людовикомъ. Въ друге така умова зложена вже зъ самымъ Людовикомъ року 1355 въ Будѣ. Длугошь повѣдає, що умова була зложена на „omnium terrarum regni conventu generali“. Значить, въ тыхъ умовахъ, разомъ съ королемъ Казимиромъ, бравъ участь и увесь наро̂дъ. Вважаючи Людовика за свого наступника, Казимиръ звертався до него за по̂дмогою. Такъ Людовикъ запомагавъ свому дядькови Казимирови проти Литвы, якъ вона прямувала по̂дгорнути Русь. Во̂нъ по̂дпомагавъ Казимирови забрати Галичину; хоча самъ величався „Rex Haliciae et Lodomeriae“. Отъ-се величанє тримало въ собѣ замѣръ Угорскихъ королѣвъ на Галичину, де ще въ XII. вѣцѣ сидѣли на тронѣ предки Угорскихъ королѣвъ. Про сю рѣчь треба було добре умовитися обомъ королямъ. Здається, року 1352, коли ще не ранѣйше, вони и зложили умову и вызначили во̂дносины до Руси Казимира и Людовика. Людовикъ поступився Казимирови своимъ правомъ на Русь, але Руски̂ Землѣ лишилися по̂дъ рукою Польщи тодѣ то̂лько, коли по̂сля Казимира не буде сыно̂въ и корона по̂льска достанеться Людовикови; инакже жь Угорскій король має право во̂дкупити Руски̂ Землѣ за 100.000 фльорено̂въ. Значить, у Людовика не було ще певнои надѣѣ добути польску корону и треба було єму пильнувати, що бъ Руски̂ Землѣ лишилися за Угорскимъ королемъ. Умовою 1352 року во̂нъ добився до сеи меты и мо̂гъ, значить, споко̂йно голубити свою надѣю на Польскій тронъ. Казимиръ померъ 1370 р. не лишивши сыно̂въ, черезъ що Угорщина, Польща и Русь злучилися въ одно по̂дъ рукою Людовика.

Русь Людовикъ во̂ддавъ року 1372 по̂дъ урядъ Володиславови Опольскому, Пясту, сынови доньки Казимировои сестри. Трудна рѣчь добре вызначити, що спонукало до сего Людовика? Во̂нъ бувъ у Польщѣ чужинцемъ, тямивъ, що за Володиславомъ бо̂льше права на польску корону, и може остерѣгався єго: то що бъ по̂ддобритись до Володислава во̂нъ и давъ єму Русь. Така думка имовѣрна, одначе вона страчує свою