Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 37 —

ского спротивлялися бажаню короля; други̂ по̂дъ проводомъ Завѣши стояли за короля. Останнихъ було бо̂льше, тымъ-то король и во̂дважився обернутися до крутого ко̂нця: во̂нъ наказавъ замкнути въ Кошицяхъ мѣсцеву браму и не выпускати зъ мѣста нѣ одного депутата. Депутаты не довго змагалися, погодилися и заприсягли Маріи року 1380. Якъ минуло Маріи 10 лѣтъ, єѣ заручили съ 13-лѣтнымъ маркграфомъ Бранденбурскпмъ Жигмонтомъ, сыномъ императора Карла IV. Людовикъ зно̂въ скликавъ депутато̂въ до Зволина, що бъ заприсягли Жигмонтови, яко будущому королю Угорщины и Польщи. Другого року (1382) Людовикъ вмеръ и по̂сля єго смерти обставины цѣлкомъ перемѣняються.

Зъ оповѣданя про дѣяльно̂сть Людовика мы бачимо, що во̂нъ волѣвъ прилучити Галичину до Угорщины, повернути єѣ на Угорску провінцію и разомъ мѣркувавъ, що бъ и Польщу зъєднати зъ своєю спадковою державою. Въ сему запевняє насъ Кошицка умова, що надавала королеви право выбрати самому наступника собѣ на Польскій тронъ. Або депутаты були недогадливыми и не тямили, що король выбере королевою въ Польщу ту свою доньку, яка буде королевою Угорщины, або жь коли вони тямили се, то й сами̂ не змагалися проти злученя обохъ державъ.

По смерти Людовика выникла несподѣвана гадка, що можлива рѣчь пригорнути до Угорщины Польщу, яко провінцію. Поляки обурилися. По̂шовъ безладъ. Жигмонтъ прибувъ въ Польщу и принявъ титулъ „Domini Russiae“. Поляки зустрѣли єго неприязно; не по̂шли до присяги єму, а во̂дъ Маріи вымагали, що бъ вона разъ-у-разъ перебувала въ Польщѣ. Марія вельми любила Угорщину, яко сво̂й ро̂дный край и черезъ те змагалася. Почалася колотнеча, а тамъ и усобицѣ. На щастє усобицѣ небавомъ ско̂нчилися: усѣ партіи пристали на те, що бъ зсадити Марію съ Польского трону, (вона ще на нѣмъ и не сидѣла). Въ марци 1383 зо̂бралася рада и оголосила, що Марія зсаджена съ трону. Жигмонтъ заходився полагодити справу, але даремно; Поляки нѣ за що не згодилися взяти єго собѣ за короля и похвалялися силою выгнати єго съ Польщи.

Такимъ побытомъ всѣ хитри̂ засады Людовика розбилися. Марія, не здобувши Польскои короны, замѣрилася добути за те Руски̂ Землѣ, се бъ то Галичину. Галичина того часу була