Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 44 —

чинѣ жаднои суперечки, жаднои во̂дсѣчи? Треба, значить, зазирнути въ саму Галичину, въ єи устро̂й и тамъ пошукати во̂дповѣди на отси̂ пытаня.

Въ Галичинѣ обставины и енергічна Володимиркова дѣяльно̂сть пощастила тому, що ажь доки не вмеръ Данило, Галицко-Руска Земля не дробилася на удѣлы. Въ Галичинѣ не водилося, що швидко оденъ за однымъ перемѣняли князѣвъ; князѣ не переходили зъ одного князѣвства на друге, якъ се водилося на Кієвско̂й Руси. Нероздѣльно̂сть Галицкого князѣвства змо̂цняла єго, надавала силы и єму и тому станови людей, що бувъ головнымъ помо̂чникомъ князеви, се бъ то боярамъ. Боярамъ не було на що покидати ро̂дный край: вони або купували, або подарунками во̂дъ князѣвъ набували собѣ велики̂ маєтности и черезъ те, яко богатирѣ на землю мали великій вплывъ. Та до того и на всѣхъ значныхъ урядовыхъ посадахъ сидѣли бояре. Треба ще нагадати, що князѣвскій ро̂дъ въ Галичинѣ не бувъ численный. Тымъ-то въ Галичинѣ не водилося того, що помѣчаємо на Кієвско̂й Руси, що бъ у кожного невеличкого мѣста бувъ сво̂й князь и що бъ правивъ нимъ князь. Въ Галичинѣ мѣстами правили бояре, н. пр. року 1219 Звенигородъ во̂дданый бувъ Судиславови; въ усѣхъ останнихъ мѣстахъ були тысяцки̂, а се здається, чи не те жь саме що й державцѣ мѣстъ; н. пр. въ Перемышлѣ року 1213 державъ тысячу Ярунъ, чи Яронъ. Во̂дсѣль бачимо, що становище Галицкихъ бояръ було мо̂цнѣйше анѣ жь Кієвскихъ: багатырѣ на землѣ, дуки-урядники вони мали власни̂ полки и зъєднавшись въ одно, могли стояти проти князя, коли помѣчали, що во̂нъ не сприяє имъ, або ворогови зъ ними. Становище князя не було мо̂цне; єму не можна було ити проти бояръ, обпираючись на саму лишень дружину; бо бояре злучивши свои полки, мали бъ бо̂льшу нѣ жь дружина силу. Черезъ те князь мусивъ поступатися боярамъ. Мимоволѣ приходить тутъ думка приро̂вняти во̂дносины Галицкого князя до бояръ и во̂дносины Кієвского або Великого князя до молодшихъ князѣвъ зъ Рурикового роду: и той и сей держаться одностайно, а разъ-у-разъ ворогували. Доброславъ и Григорій по̂сля Татарского нападу трохи чи не всю землю захопили до себе и набралися такои силы, що передъ по̂сланцями князя прямо глузували