дяки, писарѣ. Си̂ всѣ урядники, окро̂мъ хиба тіуно̂въ, дяко̂въ та писарѣвъ на часъ во̂йны ставали въ во̂йско.
Якимъ чиномъ велися во̂йны, мы не вѣдаємо нѣчого характеристичного. Во̂йско въ Галичинѣ, якъ и по иншихъ Украиньско-рускихъ Земляхъ складалося съ княжои дружины и полко̂въ. До полко̂въ брали мешканьцѣвъ зъ мѣстъ и сѣлъ. На чолѣ во̂йска бувъ князь. Звычайно, що бъ заохотити до хоробрости, князь державъ до во̂йска промову и самъ бився поручь зъ иншими. За во̂йскомъ скро̂зъ ишло руйнованє, грабованє здобычи, напады на сусѣдъ. По̂сля бою князю подавали трофеѣ, якъ-отъ окульбаченыхъ коней, зброю. Во̂йско по̂вденно-захо̂днои Руси вызначалося запаломъ, хоробростею, але не було у него вытревалости. Галицке во̂йско своимъ блыскучимъ видомъ дивувало не то̂лько Прусо̂въ и Ятвяго̂въ, але и Угро̂въ. Ось якъ лѣтопись описує во̂йско, що було въ походѣ на Ятвяго̂въ 1251 р., „щитѣ же ихъ яко зоря бѣ, шеломъ же ихъ яко солнцю восходящу, копіемъ же ихъ дрьжащимъ въ рукахъ яко тръсти мнози; стрѣльцемъ же обаполъ идущимъ и держащимъ въ рукахъ рожаници своѣ и наложившимъ на нѣ стрѣли своѣ противу ратнымъ, Данилови же на конѣ сѣдящу и всѣ рядящу и рѣша Прузи Ятвяземъ: „Можете ли древо поддржати сулицами и на сію рать дерзънути“ (Полн. Собр. Руск. Лѣтоп. 187). Про Данила, коли во̂нъ року 1252 бравъ участь въ справахъ Угорщины и Австрійского князѣвстна лѣтопись повѣдає: „Бѣ бо конь по̂дъ нимъ дивленію подобенъ и сѣдло отъ злата жъжена и стрѣлы и сабля златомъ украшена, иными хитростьми, якоже дивитися, кожюхъ же оловира Грецкого и круживы златыми плоскими ошитъ и сапоги зеленаго хъза, шити золотомъ“. Красный видъ Данилового во̂йска такъ вразивъ Угорского короля, що во̂нъ промовивъ: „Не взяхъ быхъ тисящѣ серебра за то, оже еси пришелъ обычаемъ рускимъ отцо̂въ своихъ“.
Въ друго̂й половинѣ XIII. вѣку помѣчаємо, що князѣ пильнують зменшити руйнуючій вплывъ во̂йны на людно̂сть и умовляються съ Поляками, не воювати челяди, се бъ то воювати то̂лько зъ во̂йскомъ, не займаючи мешканьцѣвъ. На останку, що бъ не доводити до во̂йны, вони заводять конгресы зъ сусѣдами и тутъ пильнують уладнатися безъ во̂йны.
Що до побыту мѣстъ, то й тутъ звѣстки и вбоги̂ и непевни̂. Кожне мѣсто мало засаду, се бъ то залогу; урядувавъ
