Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/62

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 54 —

вѣдуємося, що митрополія, то̂лько що заложена въ Галичинѣ, була знесена. Палєольогъ повѣдомивъ про се р. 1347 Московского князя Семена и Володимирского Дмитра-Любарта. Не вѣдаємо, за кого заложено митрополію, имовѣрно, що за Казимира; але истнувала вона не довго. Казимиръ передъ ко̂нцемъ житя свого листомъ до патріярхи Филотея енергічно вымагавъ митрополіты на Галичину, погрожуючи, що инакше приверне Русино̂въ до латиньскои релігіи. Видко, що во̂нъ не хотѣвъ, що бъ Московскій митрополіта кермувавъ въ Землѣ, котра належала вже до Польщи. Вже по̂сля смерти Казимира р. 1371 патріярха высвятивъ митрополітою для Галичины Антонія, давши по̂дъ єго руку чотыри єпископства: въ Холмѣ, Володимирѣ, Перемышлѣ и Туровѣ. Король Людовикъ пильно дбаючи обернути Русино̂въ на латиньство, не мо̂гъ сприяти руско̂й митрополіи, знѣсъ Галицку митрополію и натомѣсть завѣвъ латиньске архієпископство.

Такимъ побытомъ Галицка митрополія двѣчи выникала, але обыдва разы истнувала такій короткій часъ, що обыдва митрополіты не мали великого вплыву, навѣть про нихъ не лишилося лѣтописныхъ звѣстокъ. Року 1539 Галицке и Подо̂льске православне духовеньство въ купѣ зъ мирянами выслало 13. грудня зо̂ Львова до Кієвского митрополіты Макарія просьбу, що латиняне чинять имъ утиски и що бъ во̂нъ свого намѣстника архімандриту Макарія высвятивъ на єпископа въ Галичь. Тымъ часомъ розпочавшася вже боротьба латиньства съ православіємъ справдѣ вымагала для Галичины незалежного, во̂друбного сановника.

Захо̂дни̂ латиняне зъ давна вже пильнували привернути Русино̂въ до латиньскои релігіи. Ще 962 р. императоръ Отонъ I., заложивъ въ Могунціи єпископство „in partibus infidelium“; звалося воно познаньскимъ и рускимъ. Во̂нъ загадався отси̂ краѣ по̂дгорнути спершу по̂дъ духовну, а дальше и по̂дъ свѣтску свою власть. Першого во̂нъ досягнувъ справдѣ року 968, а що до другого, то зъ самого початку воно ско̂нчилося тымъ, що Адальберта прогнали зъ Руси. Згодя Угорски̂ королевичѣ, сидячи въ Галичѣ, наводили за собою римскихъ єпископо̂въ. Папы ко̂лька разо̂въ усовѣщували Галицкихъ князѣвъ прилучити церкву до церкви. Року 1234 на само̂й межѣ Украины--