Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/64

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 56 —

орудувати Галичиною Владиславу Опольскому, такому жь, якъ и самъ, завзятому латиннику. Владиславъ Опольскій на по̂дмогу закликавъ Франціскано̂въ, подарувавъ имъ власный сво̂й до̂мъ у Львовѣ, дозволивъ имъ руску церкву св. Хреста повернути на латиньскій костелъ и выпросивъ у папы згоду, заложити архієпископство въ Галичѣ, а єпископство въ Перемышлѣ, Володимирѣ и Холмѣ. Що до 1375 р. въ Галичинѣ не було латиньскихъ єпископо̂въ, се видко съ папскои булѣ того року; буля повѣдає, що на єпископскихъ катедрахъ у Перемышлѣ, Володимирѣ и Холмѣ сидѣли єпископами „схизматики и єретики“. Якій вплывъ зробили латиньски̂ єпископства, заложени̂ року 1375, видно съ того, що горѣшни̂ верствы Галичанъ перейшли на латиньство.

Скажемо ще ко̂лька сло̂въ про моральный вплывъ церкви. Перше всего бачимо роботу духовеньства надъ народною просвѣтою. Ще за Володимира св. и Ярослава Мудрого церква стала проводаремъ просвѣты. Въ Галичинѣ такому прямованю церкви сприяли князѣ. Ярославъ Осмомыслъ самъ спонукавъ духовеньство просвѣщати мирянъ: заводивъ школы, ставивъ въ нихъ черцѣвъ учителями, а доходы монастырѣвъ казавъ повертати на удержанє шко̂лъ. Школы разъ-у-разъ перебували по̂дъ доглядомъ церкви; нема що й казати про те, що просвѣта выходячи съ того жерела носила въ собѣ и характеръ церковный. Церковный духъ огортавъ и домашне житє: про князѣвъ лѣтописи повѣдають, що вони були побожными, будували церкви, шанували духовеньство, годували старцѣвъ и калѣкъ. А все жь въ домашному житю церковный вплывъ не нѣвечивъ давного руского вплыву, вызначеного словами славетного князя: „Руси єсть веселіє пити“. Князѣ любили ще и полювати: лѣтопись малює Данила завзятымъ ловцемъ. Вже жь не безъ того, що Угры й Поляки, натурально, вплывали на домашне житє князѣвъ Рускихъ, одначе нѣде въ лѣтописяхъ мы не надыбуємо жадного слова про сей вплывъ. Хиба жь во̂йскови̂ забавки, заведени̂ Ростиславомъ року 1249, чи не були наслѣдуванємъ турніро̂въ, на котри̂ мо̂гъ сей князь надивитися, ѣздячи часто въ Угорщину.

Отъ и все, що вѣдаємо про домашне и приватне житє князѣвъ: певно, що таке житє вели й бояре и кождый, хто