РЕФОРМА ПОЛІТИЧНОГО УСТРОЮ РУСИ ЗА КН. ДАНИЛА.
На останку XII. в. помѣжь деякихъ поступовыхъ украиньско-рускихъ людей выникала вже свѣдомо̂сть потребы лѣпшого устрою и мо̂цнѣйшого ладу, нѣ жь той, якій панувавъ тодѣ на Украинѣ-Руси. Авторъ „Слова о Полку Игоревѣ“ такими словами высказує про незгоду по Земляхъ Рускихъ: „Убуди же жирня времена. Усобица княземъ на поганыя погибе, рекоста бо братъ брату: се моє, а то моє же и начаша князи про малоє се великоє млъвити, а сами на себѣ крамолу ковати, а поганіи съ всѣхъ странъ прихождаху съ побѣдами на Землю Рускую. О, стонати Руской Земли, помянувше пръвую годину и пръвыхъ князей“.
Мабуть така свѣдомо̂сть чимало запомагала съ початку XIII. в. Волыньскому князеви Романови Мстиславовичу, Даниловому батькови, выробити за недовгій часъ съ по̂вденно-захо̂днои Руси одно страшне для сусѣдъ князѣвство.
Здавалося, що для Украины-Руси займається зоря щасливои будущины и не марно лѣтопись ко̂лька разо̂въ зъ великою шанобою згадує про князя Романа, а наро̂дъ и за 80 лѣтъ по̂сля смерти сего князя добре памятувавъ про него. Але жь заведеный Романомъ новый ладъ держався силою єго индивідуальности и вымагавъ, що бъ єго довго ще по̂ддержувавъ або самъ Романъ, або хто иншій, такои якъ во̂нъ вдачи, чоловѣкъ. На лихо Романъ незабаромъ вмеръ: наступникомъ єму лишився сынъ єго Данило — малолѣтокъ, по̂дъ опѣкою матери. Княгиня-Данилиха не здолѣла справитися съ тыми перешкодами, яки̂ небавомъ повстали проти неи, черезъ що Романова будо̂вля повалилася слѣдомъ за тымъ, якъ самъ будо̂вничій полягъ
