Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/69

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 61 —

речникомъ. Знати зновъ, що хочь бы Данило и забравъ бувъ Кієвъ, то бъ вернувъ єго Михайлови Черниго̂вскому.

Отакъ за першои половины свого житя Данило прямувавъ, яко дѣдичь, добути собѣ цѣлый Волыньскій удѣлъ и Галицко-руску Землю. И таке прямованє показавъ во̂нъ зъ разу. Ще якъ Данило бувъ малолѣткомъ, Крако̂вскій князь Лешко по̂дбивъ по̂дъ свою руку деяки̂ Землѣ за рѣкою Бугомъ. Ставши родичемъ Мстислава, Данило нарѣкавъ на Лешка, мовлячи: „Батько̂вщину мою держить“. Коли Мстиславъ згодився запомогти Данилови, во̂нъ самъ „ѣха съ братомъ и прія Берестий, и Угровескъ, Верещинъ и Столпє, Комо̂въ и всю Украину“. Другимъ разомъ вже на останку року 1230 Данило ходивъ во̂йною, що бъ привернути давни̂ межѣ Володимирскои Землѣ. Во̂нъ замѣрився було йти проти Ятвяго̂въ, та зупинила єго повѣнь, про котру довѣдався во̂нъ въ Берестѣ. Тодѣ згадавъ во̂нъ, що є у него вороги поблизу: „Данилови рекшу: не лѣпо єсть держати нашеє отчины криверникомъ, Тепличемъ, рекомымъ Соломоничемъ и поидоста на нѣ въ силѣ тяжьцѣ; пріяста градъ мѣсяця марта, старѣйшину ихъ Бруна яша и вон изоимаша и возвратися Володимерь“. Зъ во̂дсѣль знати, що безъ великои працѣ Данило пригорнувъ захо̂дну Волынь.

На Галичь, хочь Данило и вважавъ єго за цѣлу свою „полъотчину“, во̂нъ одначе довго не выявлявъ своєи претенсіи; а вже коли Мстиславъ покинувъ Галичь, тодѣ Данило взявся, що бъ придбати отсю найзаможнѣйшу и лѣпшу частину своєи батько̂вщины. Такъ-то швидко и легко далося єму осѣстися тутъ; бо тутъ во̂нъ наткнувся на вельми мо̂цныхъ супротивнико̂въ. Въ Галичѣ, якъ и на Волынѣ наро̂дъ тягъ руку за Данила; але въ Галичѣ народне спочутє не великои стояло ваги: вагу тутъ мали бояре , а народна громада, не мала рѣшучого вплыву.

Про первѣстне житє народнои громады въ Галичинѣ звѣстки вельми скупи̂; судячи по̂сля нихъ, можна гадати, що устро̂й громадского житя не мавъ жаднои особливои прикметы. Во̂дносины громадскихъ елєменто̂въ, се бъ то: князя, дружины и громады, були таки̂ сами̂, якъ и скро̂зъ по Украинѣ-Руси. Бояре були неминучою частиною дружины и займали въ нѣй перше мѣсце; а дружина наврядъ чи була мо̂цно и туго привязана до землѣ. Дружина ревно стоить за князя; ще за Во-