Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/80

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 72 —

бувало въ бо̂льшости выпадко̂въ и такъ було за Данилового часу.

То й тодѣ, коли помѣчаємо во̂друбни̂ партіи, то бачимо, що рѣчь иде не про панованє однои купки бояръ надъ другою. Отъ н. пр. зъ лѣтописного оповѣданя про вигнанє Володимира Ярославовича добре знати, що одна партія бояръ трималася князя, а друга змагалася проти него. Лѣтопись прямо повѣдає, що колотнеча выникла черезъ насильства князя, але непримітно зъ лѣтописи, що бъ въ тыхъ насильствахъ брали участь бояре — прихильники князя. Насильство було въ тому, що Володимиръ „улюбивъ жену или чью дочеръ, поимашеть насильемъ“. Имовѣрно, що насильство обмежувалося такими выпадками, не чѣплялося до добра и правъ и що повстали проти князя сами̂ лишень покривджени̂ такими выпадками. А подивѣмося, до чого прямували ворохобники?“ „Возсташа на князь свой“ сказано въ лѣтописи и не маючи певности выгнати єго прямо, ворохобники повѣдали князеви сво̂й замѣръ убити єго жѣнку-попадю „и се рѣкоша, вѣдаючи, ажь єму не пустити попадьи, но абы имъ како прогнати єго и симъ єму пригрозиша“. Ото жь жадного слова нема, що бъ вони бажали прогнати съ княземъ кого зъ бояръ. На останку бачимо, що съ княземъ втѣкли єго жѣнка, сыны та дружина. Вважати сю дружину за бояръ, Володимировыхъ прихильнико̂въ, якъ се робить проф. Шараневичь, нема жаднои основы. Съ Татищева вѣдаємо, що Володимирови̂ приятелѣ жили собѣ въ Галичѣ по̂сля того, якъ во̂нъ втѣкъ. Коли осѣлися въ Галичѣ Угры, помѣчаємо двѣ партіи: одна тягла руку за нихъ, друга по̂слала по Ростислава. Зъ якои причины выникъ отсей подѣлъ? Бояре въ загалѣ волѣли собѣ Руского князя, то̂лько вважали на те, „чіи бяхуть сынове и братья у короля, то ти держахуться крѣпко по королевичи“. Знати, що бояре тягли руку за Угро̂въ во̂дъ остраху. Выходить, що коли мы й спостерегаємо иншій разъ подѣлъ мѣжь боярами, то се просто во̂дъ того, що одни̂ вважали за лѣпшого князя того, а инши̂ другого; але черезъ се мѣжь боярами не доходило до збройнои боротьбы и коли сѣдавъ кандидатъ однои партіи, то на другу не випадали нѣ угнѣтъ, нѣ по́бѣгъ. Загаломъ бачимо повну недостачу тыхъ появъ, яки̂ безпримѣнно трапляються тамъ, де йде боротьба партій. Втѣкаючи зъ Галичины бояре, боялися угнѣту не во̂дъ