своихъ бояръ, а во̂дъ князѣвъ, котри̂ й не гадали собѣ опиратися на яку небудь партію бояръ. Таке було за першого повороту до Галича Володимира Ярославовича, за Романа и за Игоревичѣвъ. Бояре корилися неминучости и не видко, що бъ одна партія баламутила другу. На пр. р. 1189 Ростиславъ прибувъ по̂дъ Галичь зъ невеликою дружиною, сподѣваючись на обѣцянку бояръ; бояре обѣцяли єму „узрѣвше полкъ єго, отступити отъ королевича. Бяшеть же и въ єго полку неколько мужь Галичкыхъ приѣхало; и си же узрѣвше льсть братья своєя подьпоустивше и подъ полкъ свой и отступиша отъ него“. Не спостерегаємо мы й того, що бояре вбивали оденъ одного, або грабували. Певно, що Володиславъ, Судиславъ були першими особами въ боярствѣ. Коли истнували партіи, то чомъ же нема иншихъ во̂дповѣдныхъ имъ осо̂бъ, котри̂ бъ ворогували зъ ними? Чому зно̂въ тодѣ, коли одна партія ставала зъ верху, не бачимо опозиціи другои? Отси̂ ватажки йдуть наслѣдно оденъ у слѣдъ одного: Володиславъ (1202–1211р.), за нимъ Судиславъ (1208–1234), дальше Глѣбъ Зеремѣєвичь (1226–1234), Володиславъ (1231 ? 1241–49). Одинокій випадокъ ворогованя мѣжь боярами за верховодство оповѣдає Галицко-Волыньска лѣтопись по̂дъ р. 1240. Додамо ще, що лѣтопись рѣдко споминає про подѣли бояръ, а все мовить: „Галичкыи бояре“, значить, що розумѣє тутъ усѣхъ бояръ.
Певна рѣчь, що бояре були головнымъ ворогомъ Данила и нѣхто, якъ вони виновати̂, що Данило не всидѣвъ въ Галичѣ тодѣ, якъ забравъ єго вперше. Бояре не могли втихомиритися и разъ-у-разъ нишпорилися, де бъ добути поза Галичиною ворого̂въ Данилови. Вороги знаходились и охочо єдналися зъ боярами, охочо боролися за Галичину, бо се була Земля найбогатѣйша и люднѣйша зъ усѣхъ Рускихъ Земелъ. Данилови̂ вороги все выступали проти него съ по̂дмовы и поєднавшись зъ боярами; безъ сего наврядъ чи по̂шли бъ вони проти Данила. На пр. по̂сля того якъ, Данило вперше затвердився бувъ въ Галичинѣ, Угры вернулися до дому съ по̂дмовы Судислава: „Андрѣєви же пришедшу ко отцю си и брату и Судиславу глаголющу непрестаньно: „Изыдѣте на Галичь и приимете Землю Рускую; аще не поидеши, укрѣпяться на ны“. Року 1231 „Судиславъ же поимася, прииде королеви Андрѣєви и возведе короля Угорьского Андрѣя“. Зновъ и Олексан-
