Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/83

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 75 —

Були ще й Болохо̂вски̂ князѣ — и вони квапилися на Галичину та хочь съ того нѣчого не добули, але запомагали Даниловыхъ ворого̂въ.

Усѣ отси̂ Данилови̂ вороги, борючися зъ нимъ за Галичину, йшли собѣ одностайно, дружно.

Вѣрнымъ спо̂льникомъ Данилови — бувъ Кієвскій князь, Володимиръ Руриковичь. Часто давали Данилови запомогу и Половчане: частина Половчанъ съ часу татарского нападу стало перебувала у Данила на службѣ; имовѣрно, що ти̂ Половчане були поселени̂ на єго земляхъ. Траплялося, що Данило вдавався за по̂дмогою до Литвы и вона не во̂дмовляла єму.

Поляки то̂лько тымъ и вмѣшувались въ руски̂ справы, що давали запомогу во̂йскомъ, коли того у нихъ прошено. Въ політицѣ Поляко̂въ и во̂дносинахъ до Русино̂въ, не було однодушности и добре выдержаного прямованя.

Боротьба Данилова за Галичину розпочалася на веснѣ року 1230. Спершу єму геть-то трудно було справлятися зъ ворогами; ось якъ повѣдає лѣтопись про нападъ Угро̂въ: „Изыде же Бѣла риксъ, рекъмый король Угорскый, въ силѣ тяжцѣ… Данилови же молящуся Богу избави и Богъ отъ руки силныхъ“. Романъ затвердився въ Галичинѣ черезъ те, що дехто зъ сусѣдъ боявся єго, а дехто бувъ зъ нимъ въ спо̂лцѣ. Таки жь обставины сприяли и Данилови. Сила бояръ була для него страшною тодѣ лишень, коли вони добували запомогу зъ заграницѣ, такъ само и безъ запомоги бояръ не страшни̂ були Данилови и вороги загранични̂. По̂сля Татарского нападу бояре не мали нѣ зъ во̂дки енергічнои запомоги. Черниго̂вски̂ волости Ростислава були зруйновани̂; такъ само й Угорщина, до того жь затяглася ще въ во̂йну за Австрійске князѣвство. Поменшала и численно̂сть баламуто̂въ. И отъ Данило рѣшучо береться за бояръ: „Доброславу же и Григорю обоимъ ловящимъ на ся, слишавъ же Данилъ рѣчи ихъ, яко полны суть льсти, и не хотять по воли єго ходити, и власть єго иному предати, сомысливъ же со братомъ, понужи же видя безакониє єго и повелѣ єго изоимати“. Бо̂й Ярославскій року 1245 въ конецъ затвердивъ Данила на Галицкому столѣ. Ще разъ року 1254 була проба во̂добрати у Данила Галичину, але єѣ по̂днято не за приводомъ бояръ, а сподѣваючись, що въ Галичѣ знай-