божа и Приднѣпряньщины. Видима рѣчь, що замѣрившись пригорнути ихъ до себе, Данило повиненъ бувъ зустрѣнути супротивно̂сть. Возвягляне спершу глумилися, побачивши, що съ Шварномъ то̂лько 500 вояко̂въ: „Наутрѣя же приде Данилъ со многомъ множьствомъ полкомъ, со братомъ си и со сыномъ Львомъ; видивъше же гражанѣ и ужасъ бысть въ нихъ и не стерпѣша и вдашася“. Тымъ-то покорилися Данилови (1254–1258 р.) и мешканьцѣ притетеревскихъ мѣсть Побожа и навѣть Болохо̂вцѣ. На лихо мусивъ во̂нъ на сему зупинитися, бо Татарва не пустила рушати дальше. По̂сля Батыєвого нападу Данило не володѣвъ вже Кієвомъ. Кієвъ Татаре во̂ддали Суздальскимъ князямъ.
Такимъ чиномъ не довелося Данилови ско̂нчити батько̂вску справу. Панованє Романового роду на Украинѣ-Руси стояло вельми не довго передъ татарскимъ нападомъ. До сего жь часу належить и оповѣданє Ипат. лѣтописи про Данила по̂дъ рокомъ 1250, що во̂нъ: „былъ великъ, обладалъ Рускою Землею, Кыєвомъ и Володимеромъ и Галичемъ, со братомъ си инѣми странами“. Мусили Романовичѣ задовольнитися Галичиною и Волыню, яко головными своими володѣнями. До сего осередка притягалися и купилися коло него по по̂вно̂чно̂й и схо̂дно̂й межѣ и инши̂ ще Землѣ; але окро̂мъ Волыни и Галичины змѣнялися межѣ. Незмѣнни̂ стояли межѣ то̂лько на заходѣ и по̂вденному заходѣ. Тутъ за Данила Русь була сумѣжною Угорщинѣ и Польщѣ. Зъ Угорщиною межа йшла Карпатскими горами, котри̂ звалися або просто Горами або Угорскими Горами; деяки̂ горы мали власнѣ назвы на пр. Борсуко̂вѣ до̂лъ. Селитьбы Русино̂въ були въ самихъ горахъ. Въ горахъ закладували монастирѣ, куда переважно й прямували люде побожни̂; бо тамъ вони могли налюбуватися самотою бо̂льше, нѣ жь де инде. Вѣдоми̂ три таки̂ монастирѣ: Лелесо̂въ, Синево̂дскій и Полониньскій. Горы вкрывали величезни̂ лѣсы. Межа́ Руси съ Польщею починалася тамъ, де выплыває съ Карпатъ рѣчка Ропа. Ся межа́ истнувала зъ давныхъ давенъ и була ще й по̂сля Данила, то вже жь певно була вона и за Данила.
Назвы деякихъ мѣсцевостей вказують на те, що тамъ була стала межа́. За Данила згадують тамъ мѣсто Теличь (теперь село въ Санчѣвскихъ горахъ), то̂лько що не сказано, до
