Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/91

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 83 —

краємъ съ Польщи. Ось що повѣдає лѣтопись: „Данилови же со братомъ пришедшу ко Берестью и не возмогоша ити въ поле, смрада ради множьства избьеныхъ: не бѣ бо на Володимѣрѣ не осталъ живый, церкви святой Богородици исполнена трупія, иныа церкви наполнены быша трупія и телесъ мертвыхъ“. Коли Пляно-Карпіні переѣздивъ черезъ отси̂ руски̂ краѣ, такъ бачивъ по степу несчисленно людскихъ черепо̂въ та ко̂стокъ. Р. 1243 вертаючись зъ Угорщины Татаре зно̂въ „воєваша до Володавы и по озерамъ, много зла створше“. По̂сля десятилѣтного спочинку Татаре зачали зно̂въ турбувати по̂вденно-захо̂дну Русь; р. 1258 вони йшли черезъ Русь на Литву; р. 1259 зно̂въ переходили черезъ по̂вденно-захо̂дну Русь на Польщу; зъ Люблина вони рушили до Завихоста, переправилися черезъ Вислу, забрали Судомиръ и Лысць. Того жь часу терпѣла Русь и во̂дъ литовскихъ нападо̂въ. Отъ же, не вважаючи на таке лихолѣтє, по̂вденно-захо̂дна Русь за часъ князюваня Данила, встигла зновъ по̂двестись и до̂йти до свѣтлого становища: зновъ бачимо єѣ густо заселеною. Якъ не мордували Татаре Русино̂въ, але жь Карпатски̂ горы були такимъ захистомъ за для Русино̂въ, де можна було безпечно переховатися. Коли Данило вертаючись зъ Угорщины заночувавъ въ Синево̂дскому монастырѣ, такъ проснувшись во̂нъ „видѣ множество бѣжащихъ оть безбожныхъ Татаръ“. Кажуть, що того жь часу заснована Почаѣвска Лавра черцями, що повтѣкали съ Кієва, а переховались въ горахъ. Та ще й те, що окро̂мъ тубольцѣвъ, яки̂ спаслися во̂дъ Татаръ, прибуло на Волынь и Галичину чимало приходцѣвъ. Деякихъ закликавъ Данило, якъ н. пр. Русино̂въ сусѣдныхъ краѣвъ, Ляхо̂въ и Нѣмцѣвъ; лѣтопись повѣдає, що вони ишли до Холму: „день и во день“. Инши̂, знаючи добру Данилову вдачу, переселялися сюда, що въ єго державѣ имъ бо̂льше пощастить въ житю, якъ въ ро̂дному краю; до такихъ належали Поляки; вони переселялися на Русь ще до татарского нападу и по̂сля. Незадовго до Ярославового бою „нарочиты бояре и инии Ляховѣ избѣгли бяху изъ землѣ, хотяще ити кь Данилови“; чимало людей втѣкало и изъ татарскихъ Земелъ. Въ Данилово̂й державѣ тодѣ лѣпше було жити, нѣ жь де инде, тымъ-то сюда переходили и Черниго̂вски̂ бояре и князѣ зъ Рязани. Бували и переселени̂ силомо̂ць. Взявши и зруйнувавши Возвягль, Данило „люди изведе