Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/94

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 86 —

мовить: „Суть бо у ваю желѣзныи папорзи подъ шеломы латиньскими“; другимъ разомъ поета промовляє до трехъ Мстиславовичѣвъ: „Коє ваши златыи шеломы и сулицы Ляцкіи и щиты“! Певно, що на останку XII. вѣку вплывъ сей мусивъ побо̂льша́ти; тодѣ жь почавсь тѣсний звязокъ мѣжь во̂друбными землями, що доси ледви-ледви тримався. Треба звернути увагу и на те, що чужинцѣ часто втручалися. Русины зачинають закликати до себе на запомогу навѣть Чехо̂въ и Руски̂ князѣ часто втѣкають до Угорщины або въ Польщу. Вплывъ Заходу мо̂гъ ро̂внятися съ вплывомъ Византійскои имперіи. Галичина и Византія були сусѣдами; окромъ купецкихъ справъ, ихъ зближували ще політични̂ звязки и во̂дносины. На Волынѣ зустрѣчаємо разомъ двохъ єпископо̂въ зъ Греко̂въ. За Данила вплывъ заходу бере перевагу и велику силу.

Татаре во̂дгородили по̂вденно-захо̂дну Русь во̂дъ схо̂дно-по̂вно̂чнои и во̂дъ Византіи. Съ полудня, сходу и по̂вночи оточили хижаки и вже жь вони не мали на неи вплыву, бо вона гидилась ними. Згадаймо, яке почутє обгортало Данила, коли во̂нъ ѣздивъ до Орды! Тымъ-то для вплыву зъ Заходу були на встижѣръ во̂дчинени̂ ворота въ Галичину и Руски̂ князѣ охочо тягли на Захо̂дъ. Релігійни̂ нетерпимости не вѣдоми̂ въ Галичинѣ; до латиннико̂въ во̂дносилися безъ ворогованя, але енергічно стояли за свою православну вѣру проти замахо̂въ пано̂въ окатоличити Русино̂въ. Згадаймо ще, що Данило, якъ и батько єго просвѣту и выхованє одержали на Заходѣ. Русины звертали лишень увагу на те, що бъ люде, зъ якими вони зносилися, були христіяне, а якои вони релігіѣ — про те було байдуже: отъ примѣромъ Василько, радячи Данилови, що бы ѣхавъ до Угорского короля и во̂дповѣдно бажаню єго, посватавъ єго доньку за свого сына Льва, мовить: „Иди къ нему, яко крестьянъ єсть“. Другимъ разомъ Данило кличучи на запомогу до себе Польскихъ князѣвъ промовляє: „время єсть хрестьяномъ на поганѣѣ“. Руски̂ князѣ шукають по̂дмоги у захо̂дныхъ христіянъ и бачимо щось нѣ бы систему спо̂льнои запомоги, заснованои на звязку кревности. Данило и Василько допомагали свому своякови Сомовитови добути мазовецкого стола и пото̂мъ мовили до него такъ: „Добро видилъ еси отъ наю, изъиди съ нами на Ятвезѣ“. Передъ Ярославовымъ боємъ Данило и Василько посласта Кондратови рекуще: „Яко тебе