Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/97

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 89 —

„Пришедшю же єму Володимерю, дивившуся єму, рекъшу: „яко така градъ не изобрѣтохъ ни въ Нѣмѣчскихъ странахъ;“ тако сущу оружьникомъ стоящимъ на немъ, блистахуся щити и оружници подобни солнцю“. Коли Угры ще й нынѣ не вызволилися во̂дъ азіятскои неввѣчливости, то не трудно зрозумѣти, якими були вони въ XIII. вѣцѣ: се можна добре бачити зъ лѣтописного оповѣданя про той чась, якъ вони орудували въ Галичинѣ. Але що вже Угры! Поглянемо, що дѣялося тодѣ въ Европѣ. Во̂дродженя ще не починалося тодѣ, а панували trivium и quadrivium! Яки тодѣ були на Украинѣ-Руси книжники? Про одного зъ нихъ лѣтопись повѣдає: „Бѣ бо Тимоѳѣй въ Галичѣ премудръ книжникъ, отцество имѣя во градѣ Кыєвѣ, притчею рече слово о семъ томители Бенедиктѣ: яко въ послѣдныя времена тремя имены наречеться антихристь“. Выходить, що й въ сатирѣ церковщина брала перевагу. То̂лько жь по сему лишень одному не можна судити про просвѣту. Авторъ Галицко-Волыньскои лѣтописи за часу Данила окро̂мъ св. Письма и исторіи Украины-Руси знавъ ще: Малалу въ перекладѣ на старо-болгарску мову, Евсевія Кесарійского и иншихъ хронографо̂въ; знавъ Гомера и часомъ самъ наслѣдувавъ єго. Певно, що по̂дъ Гомеровымъ вплывомъ во̂нъ подає таку картину: „Одинъ же воинъ управи десьницу свою, иземъ рогатичю изъ пояса своєго, далече вергъ, срази князя Ятвяжскаго коня, и летящу єму до землѣ изыде душа єго со кровью, во адъ“. Бестужевъ-Рюминъ правду каже, що читаючи лѣтописи Украины-Руси бачишь значный успѣхъ въ писаняхъ, до якого до̂йшли письменники дотатарскои руины!

Така высока культура на Украинѣ-Руси була тымъ важнѣйшою и радо̂сною, що на Руси по̂вно̂чно-схо̂дно̂й (се бъ то Велико̂й Руси) культура тодѣ стояла цѣлкомъ инакше[1].

  1. Говорячи правду, треба сказати, що того часу культура на „Велико̂й Руси“ коли б була, то стояла такъ низько, що до украиньско-рускои єѣ не можна й приро̂вняти. И якою то доси пышною та роско̂шною культурою квѣтчалась би Украина-Русь, коли бъ сила чужинцѣвъ не знищувала єѣ починаючи зъ р. 1655! Исторія съ того часу єсть нѣ що инше, якъ исторія знищуваня Москвою культури и просвѣти на Украинѣ. — Дод. перекладчика.