ВОРОГИ САМОСТО̂ЙНОГО РОЗВИТКУ РУСИ.
Съ того, що доси сказано, видко, що за Данила Галичина ступила на новий шляхъ и розпочала нове житє. Здачалося, що якъ во̂дбилась во̂дъ Угро̂въ и Поляко̂въ, нѣхто вже не турбуватиме єѣ. Але й на новому шляху почали насувати перепоны. Проти єи самосто̂йности выступили два вороги: то була Литва й Татарва. Своимъ прямованємъ по̂дгорнути по̂дъ себе по̂вденно-захо̂дну Русь, вони заняли й мѣсце захо̂днихъ сусѣдъ примушеныхъ залишити свои замѣры.
1. Обернѣмось до Литвы.
Трудно гадати, що бъ Литва була споко̂йнымъ сусѣдою Руси навѣть за першого часу, коли лѣтописи починають оповѣдати про во̂дносины зъ нею. Правда, що лѣтописи не згадують, що бъ Литва нападала на Русь до половины XII. ст., а на чужоземни лѣтописи не можна покладатися; але зъ сего ще не выходить, що й наши̂ гадки не мають по̂дъ собою основы; имовѣрно, що напады Литвы були невелики̂ и не часто траплялися, черезъ що лѣтопись и не згадує про нихъ. Русины були тодѣ сильнымъ народомъ и не вдовольнялись тымъ, що бъ то̂лько во̂дбитися во̂дъ нападо̂въ ворога, а ходили далеко въ саму глибиню Литвы, що бъ спинити и покарати ворога, а може мали на метѣ поживитися здобычею и бранцями. Коли бъ уся Украина-Русь складала оденъ політичный організмъ, то може бъ вона справилася по̂дгорнути по̂дъ себе Литву, але сего не було; коли Русинамъ и траплялося наложити на Литву данину, то така залежно̂сть довго нѣколи не тяглася. Бувало, що инколи Русины терпѣли невдачу въ своихъ походахъ; Литовцѣ поховавшись въ гаяхъ, давали волю грабувати ихъ села, а далѣ несподѣвано нападали на такихъ, котри̂ во̂дставали.
Зъ другои половины XII. вѣку починається другій періодъ зносинъ Руси зъ Литвою; остання робиться енергічнымъ ворогомъ першои; про неи починають повѣдати лѣтописи всѣхъ сумѣжныхъ зъ нею Рускихъ Земель. Не скажешь, що бъ Русини Литвѣ не во̂дплачувались; траплялося, що Литовцѣ до̂знавали въ Руско̂й Землѣ великихъ втрать, не кажучи вже про те, що во̂дъ нихъ во̂дбирали здобычь. Одначе нѣ Литовцѣ, нѣ Русины
