письменник доґматичний і систематичний, що переробив твори своїх двох попередників для зовсїм виразного навчаня релїґійного. Що св. Лука зробив зі св. Марком, те св. Матвій зробив своєю чергою зі св. Марком і зі св. Лукою. Виходить, що всї євангелія, св. Марка і св. Луки і св. Матвія, все то писаня історично-доґматичні, де розказані ріжні обставини месійської дїяльности Ісуса Назарянина підчас його апостольства в Галилеї і підчас остатньої подїї, що відбувала ся в столицї жидівській.
Четверте з наших канонїчних євангелїй, євангеліє св. Івана, збудоване на такій же основі, як і три перші. Про се вже й сам його автор вважає потрібним сповістити виразно при кінці свого писаня, та се й кидаєть ся в очи кождому читцеви: „Сї речі написані для того, аби ви вірили, що Ісус є Месія, син божий, і що через сю віру ви одержите вічне житє в імя його, (св. Івана XX, 31). Головна причина, задля якої новий письменник узяв ся за перо, була та, що він хотїв показати в Ісусові-Месії вираженє вічного божого Слова, уважаючи, що се завданє було не досить добре виповнене його попередниками. Отже взявши вказівки подані у св. Марка, св. Луки і св.
