братом двох жінок, згаданим в однім епізодї св. Луки (X, 38–42). Коли дослїдити старанно всї елєменти, що увійшли в епізод воскресеня Лазаря, то з того виходить дуже ясне сьвітло для розуміня процесу складаня євангельських оповідань.
Остатнї сторінки, присьвячені кінцевій драмі, починають ся сценою помазаня, що дїєть ся в Віфанії, в хатї воскресшого Лазаря, і головною особою є тут Марія, сестра Лазарева (порівн. до св. Івана XII, 1–8, оповіданє св. Марка XIV, 3–8); як риси властиві четвертому євангелію ми визначимо пропуск усїх вчинків і промов між урочистим входом у Єрусалим і тайною вечерою (порівн. св. Марка XI, 11 – XII, 37); замість них маємо тут оповіданє про Греків прозелїтів і містичну промову Ісуса про значінє його смерти (св. Івана XII, 20–36); сцена обмиваня ніг є переведенєм у дїло одного навчаня, поставленого вже у св. Луки в такі самі обставини (порівн. св. Івана XIII, 2–16, до св. Луки XXII, 24 і далї і св. Марка X, 41 і далї); установа вечері замінена довгими навчанями про взаїмну любов, про наслїдки смерти Ісуса, про зісланє св. Духа, про проби, що ждуть учеників. Ріжниця
