— се відносить ся до всїх перших трьох євангелій; далї непевний характер ґеоґрафічних кадрів доказує, що письменники мало знали середину Палестини і жили запевне в приморських містах Сирії; нарештї ми вкажемо на розвиток доктріни, що вже є міцна у св. Марка, у св. Луки показує наклін до соціялїстичного містіцізму, у св. Матвія приймає укінчену форму, а врештї у св. Івана являєть ся з усїма прикметами тонкої теольоґії, нахиленої трохи до ґностіцізму і у всякім разї мало приступної для загалу. Все те заставляє нас віднести початок наших євангелій у час між 80 і 100 роками (близько того; так св. Марка є 80, св. Луки в 90, св. Матвія в 100) в громади христіянські, що жили в приморських містах Сіро-Фенїкії; що до євангелія св. Івана, то ми його поставимо пізнїйше, в першу чверть другого столїтя, а появилось воно певне в якій громадї в Сирії або Малій Азії.
Перейдем до питаня про авторів. Друге євангеліє являєть ся нам по своїй назві як твір певного Марка, що помагав в роботі св. Павлови і св. Варнаві і, як запевнює лєґенда, св. Петрови теж; мало можливисти, щоб той переказ мав яку небудь вартість. Євангеліє повстало напевне з початку в анонїмній формі, а тілько
