потім, коли явилось кілька иньщих видань, подумали про те, щоб відріжняти їх по авторам, говорячи: Добра звістка про Ісуса Христа по такомуто. Теж саме ми скажемо й про замір надати третє євангеліє певному Луцї, ученикови й товаришеви св. Павла; на сей раз твір є чисто особистий, при тому він призначав ся виразно для певної людини, але імя мусїло хутко загубитись і тодї почали шукати в історії первісної церкви якої особи з доброю славою, щоб поставити її в заголовку. Даючи імя вже не товариша апостолів, а справжнього апостола, одного з перших учеників Ісуса, сьвятого Матвія, в заголовку євангелія, що було написане третїм, а тепер займає перше місце, хотїли мабуть додати йому більшої вартости проти подібних творів; але ми доказали, що прикмети сього євангелія ставлять його на добру далечінь від початків церкви і воно не може бути жадним способом твором людини, що знала особисто Ісуса. Чи сей переказ походить із того самого часу, коли була зложена книжка? Се дуже можливо і ми малиб тодї справжній приклад псевдонїмії або псевдоепіґрафії. Тим часом коли імя св. Матвія не споминаєть ся в самій книжцї, а тілько стоїть у заголовку її, то нема чого обстоювати
