донську, в часи, коли Євреї жили теократичною громадою в близьких відносинах з цивілїзованими народами Азиї й Єгипту. Певно, що основа таких нових поглядів буде нарештї принята наукою, бо вже й тепер, після рішучого відпору проти них з боку учених старшої школи (між иньшим Кінена і Ренана) появляють ся проби помирити обидва погляди думкою про новіщі дописки і вставки в старіщі книги, в тім числї й пророчі. (Думка ся висловлена на пр. у Cornill, Einleitung in das alte Testament і у Darmsteter, Les Prophètes d' Israel[1].
Але навряд, чи будуть приняті наукою погляди Верна на єврейську релїґію, які він став недавно викладати з реакциї проти пануючої школи богословів-раціоналїстів. Ся школа не згоджує ся видїляти релїґійну еволюцию Євреїв від еволюциї иньших народів і не признає традицийної думки, що Євреї були завше монотеістами, не вживали ідолів, — а напроти того
- ↑ Треба завважати, що перестановою космополїтичних і протестантських думок пророчих книг з часів старих жидівських царств у часи персо-македонські не тілько стає натуральнїщою вся історія цівілїзациї Євреїв, але й сама поява християнства, яке по духу стоїть ближче до пророків, нїж до Закону.
