та иньші речі. Се речі жевдонїмні або жевдоепіґрафічні; їх справжнї автори послугувались здобутками книг історичних і укрились під іменами стародавних людий; науку, що вони хотїли подати своїм сучасникам, вони подавали під маскою людий минулого, ставляючи тих людий, при помочи дуже дотепної фікциї, в такі обставини, в яких вони нїби то жили колись, так що сї книги неначе перенеслись за кілька столїть назад. Врештї се те саме, що зробили автори Пятикнижя, вкладаючи закон синайський в уста Мойсеєві, те саме, що зробили автори Псальмів, Притч, Еклєзіяста, П. Пісень ставлячи імя Давида та Соломона в наголовку своїх творів. В Даниілї ся фікція признана; ми гадаємо, що дійде до признаня її в Єзекіїлї, Єремії, Ісаії та инш., хоч ми не сперечаємось зовсїм проти того, щоб допустити захованє деяких історичних подїй, або коротких речень, що могли бути завязком для справдї творчої працї учених відбудуваня. В рештї се була-б занадто делїкатна робота, колиб хто хотїв відновити докладно, а не то що більш менш вірно, обставини, при яких сї ріжні писаня складались, і порядок, у якому вони йшли одно по одному.
