Сторінка:Моріс Верн. Біблїя або книги Старого Завіта. 1903.pdf/54

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ської, анґлїйської або й грецької та римської лїтератури? Се студиї над серією творів, по більшій части безперечно автентичних, добре відомого походженя. Твори анонїмні або непевного походженя з'являють ся тільки виключно і неминуча непевність у тому, що відносить ся до них, зовсїм не заважає цїлому викладови. Шкода, що сього не можна сказати про історію жидівської лїтератури старого заповіту. Що в иньшому місцї загальне, те з'являєть ся тут виємковим; лише твори дуже пізних часів мають певні дати; їх авторів і обставини складаня можна ще пробувати визначити. Ось правила та уваги, про які, здаєть ся нам, не слїд забувати при сїй справі, памятаючи ті особливі та делїкатні обставини, що склали ся через наше неповне знанє відносин творів до часів і авторів.

1) Лїтература жидівська не має документів епіґрафічних або памятників із каменя й металю, по яких ми моглиб напевне дібратись до часів раньше вавилонського полону. Ми маємо моавітський напис царя Меши, що відносять до першої половини IX ст. до Хр., і напис у Сілое, часів Єзекії. Сього запевне досить, аби утвердити нас у думцї, що вже за часів давних царств були елєменти культури, потрібні для народженя лїтератури; алеж