ликій частинї, книги Йоеля та Йони. Теж саме і з частиною законів Пятикнижя, власне Второзаконя, де Мойсей нїби говорить сам. Так врештї встановлено, що жидівська лїтература коло християнських часів і ранїщих віків дуже широко вживала лїтературного звичаю жевдонїмности, щоб віддати під захист стародавних славутних імен моральну й релїґійну науку, подану для сучасних людий. Тепер повинність критики питати себе при кожному біблїйному творі, де виставлено в заголовку яке іменя: чи не єсть се наслїдок лїтературної вигадки? Коли зміст книжки не відповідає часови виставленого автора, то нема чого відступати перед признанєм жевдонїмности і ми відважуємось розширити те, що було сказано про Даниіла, тай прикласти сей погляд до всього збору пророцьких книг.
4) Часи Відбудуваня віддїляють ся від часів давних царств такою межою, що подібна до безоднї. Старий Ізраель, відірваний від рідної землї, вертаєть ся в неї немов чудом якимсь і два віки смертельної непевности та лихолїтя віддїляють час Осії (конець VII ст.) від того часу, коли відроджений нарід жидівський може знову взятись до затяжної працї (коло 400 року). Отже допускаючи можливість, що
