у сьвятинях церковні обряди, що могли бути написані на камяних або металевих таблицях при дверех головних храмів. В ті часи мусїли напевне складати ся піснї коханя, військові, набожні; ми думаємо, що до нас жадна з них не дійшла і що такі співи, як пісня Дебори, благословенє Якова і Мойсея, плач Давида на смерть Йонатана, все те складаня пізних часів, а тілько автори їх брали теми історичних оповідань. Чи був власне перед полоном писаний збір законів? Нїщо сього не доказує, хоч досї вказувано не мало уступів, що нїби мають у собі уривки того збору законів, а власне Второзаконє і книга Союза (Ісх. XX–XXIII; Ісх. XXIV). Безперечно були лїтописцї, що впорядкували державні лїтописи і їх твір, дохований в часи полону, почасно увійшов у книги Царств.
Ми думаємо, що властива історія жидівської лїтератури починаєть ся коло 400 р.; при запевненому строї социяльному і релїґійному учені, богослови, пророки збирають ся в учені гурти. Такий збір, — жидівська традиция назвала його „Велика синаґоґа“ або „Велика спілка“, — приложив свою працю до остатнього впорядкованя кодексу та історії минулого. IV і III ст. здають ся як раз вигідними для
