нього треба відноситиеь дуже обережно. Не тілько через вплив певних фільософічних поглядів, що походили з грецької цівілїзациї, зміняли перекладачі багато уступів, але в роботї видно дуже часто слїди поспіху і непевне знанє мови первотвору. З деякими книжками дуже погано обійшлись деяких порядок дуже перестановлений; видно багато скорочень, а надто додатків, що не мають жадної автентичности. Наскілько можна судити, робота, що скінчилась установленєм верзиї LXX, або грецької Біблїї, могла бути почата коло 200 р., потім провадилась до християнської ери заходом цїлого ряду осіб, неоднаково компетентних. Автори, як ми бачили, не вважають нї на порядок, нї на число книг, принятих у канон палестинських Жидів: вони вводять туди кілька нових книг, часом великої вартости, за що маємо їм дякувати; нові твори, се „книги другого канону Старого Заповіту“. Переклад Семидесяти або грецька Біблїя грає чималу ролю в історії релїґійних ідей; дякуючи погреченим жидівським ученим, єврейська Біблїя стала приступна для заходу. Се „европейське“ виданє Біблїї, здаєть ся, стало певного часу єдиним, яке знали культурні Жиди; через нього зостала ся в тїни єврейська Біблія. Власне
