Коли перейшли в окрему кімнату, Новий Рік сказав:
— Бачиш? Ті люди готові піти зі мною хочби в пекло.
— “Кажу тобі — говорить дальше Новий Рік — доти не буде добра на Вкраїнї, доки усе, почавши від унїверситету, а скінчивши на пропінациї, навіть отсї “батяри” не будуть ваші! Маючи свій “клин” вибєте ним чужий, а тодї з клина можна зробити иньший пожиточний знаряд.
По тих словах Новий Рік попращав письменника та пішов в дальшу дорогу. Сухий, прозрачний лїтерат сидїв ще довго задуманий, а до його уший доходили крики розохоченої товпи:
— “Добрий пан, руський пан! платить, дїдько зна за що але платить!”
Пан Аґапіт Ненапхальский, властитель задовженого села Сумнославівки, повечерявши гаразд, клав ся спати. Поставив сьвітло на бюрку біля ліжка, присунув до него крісло з часописями і дневниками, та розібравши ся як слїд, пірнув у мягкі перини. Зразу він
