Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/100

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 92 —

чена за Олексѣєвого батька Михайла по̂сля смутнои самозванщины. Благочестивый царь Олексѣй бажавъ вдержати на правому боцѣ Днѣпра, хочь бы Кієвъ зъ околицею, на пять, чи шѣсть верстовъ, и хочь бы не на вѣкъ, а роко̂въ на пять, сподѣваючись, що за сей часъ перемѣняться обставины. Польски̂ во̂дпоручники не йшли и на се, и царь Олексѣй на останку почавъ вже згоджуватися, що бъ и Кієвъ во̂дступити по̂дъ Польщу, але тутъ Дорошенко, выявивши зъ себе одкрытого ворога Польщѣ и умовившись съ ханомъ, привѣвъ Татаръ, котри̂ роспочали руйнувати польски̂ краины и тымъ часомъ зъ недавныхъ спо̂льнико̂въ обявилися ворогами Польщѣ. Зъ сихъ обставинъ и покористувався Ордынъ-Нащокинъ та й вымовивъ Москвѣ Кієвъ, прецѣнь лишень на два роки. Поляки сподѣвалися, що за сей часъ вони переиначать на Украинѣ все на сво̂й ладъ и нестала орда зновъ справлятиметься на ихъ руку. Отакимъ робомъ 13. сѣчня 1667 р. и по̂дписано умовы на 13 лѣтъ, до червця 1680 р. Москва мусѣла поступитися польскимъ во̂дпоручникамъ подарунками, имъ подаровано по 10 тысячѣвъ золотыхъ, а головному референдареви Брестскому — вдвоє. Видко, що вже й тодѣ польски̂ державни̂ люде не во̂дъ того були, що бъ взяти во̂дъ чужихъ державъ подарунки, за спроваджуванє дѣлъ, хочь и на переко̂ръ интересамъ свого власного ро̂дного краю.

Во̂дповѣдно симъ умовамъ въ березолѣ того жь року зъ Москвы выряжено гонцемъ у Крымъ стольника Ефима Лодыженьского разомъ съ крымскимъ гонцемъ Мухамедъ-Агою, котрый приѣздивъ въ Москву прохати царя роспочати вмовлятися съ ханомъ. Лодыженьскій зъ своимъ товаришемъ „подьячимъ“ Скворцовымъ переѣздили черезъ Полтаву и выпрохали у тутешнёго воєводы Волконьского, впровадити собѣ рейтаро̂въ. Перевѣзшись черезъ Днѣпро бо̂ля Переволочны, татарскій гонець поѣхавъ попереду, Лодыженьскій ѣхавъ за нимъ позаду. Се було 4. цвѣтня. Ажь ось помѣтивъ Лодыженьскій позадъ себе 150 сѣчовико̂въ, котри̂ зимували въ украиньскихъ мѣстахъ и теперь верталися на Сѣчь. Дня 6. цвѣтня Сѣчовики минули Лодыженьского и поѣхали попереду. Въ урочищѣ Першои-Пришибы бо̂ля рѣчки Базавлука наздо̂гнали Запорожцѣ крымского гонця и напали на него: замордували єго и 30 єго товаришѣвъ, забрали у нихъ коней и всю худобу. Семеро Татаръ