Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/109

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 101 —

польскими. На згоду Туреччины съ Польщею и на султанову заборону не звертали великои уваги. Въ осени 1667 р. выряжено на Украину съ Крыму салтана Калгу Шеринъ-Гирея зъ салтаномъ Нурединомъ, шѣстьма салтанами зъ роду Гиреѣвъ и зъ многими мурзами. Якъ свѣдчить польскій историкъ, такъ орды вырушило зъ ними 80 тысячѣвъ, та зъ Дорошенкомъ було козако̂въ близько 24 тысячѣвъ. Але ся сила збо̂льшена, бо польски̂ жерела рѣдко коли не збо̂льшують силы ворога свого краю. Якъ бы вже тамъ не було, але орда рушила на Польщу по зазыву Дорошенка. Татаре, звычайно, заразъ же роспустили свои загоны грабувати и полоняти.

Янъ Собѣскій, теперь вже коронный гетьманъ, прочувши, що орда простує на Подо̂лє, рушивъ зъ во̂йскомъ на По̂дгайцѣ. Мѣсточко се належало до Потоцкихъ и було окрѣплене валами и ровами. Во̂дсѣля во̂нъ пустивъ ко̂лька во̂ддѣло̂въ льво̂вскимъ шляхомъ на Покутє и на Полѣсє, а самъ зъ рештою во̂йска ставъ у По̂дгайцяхъ, що бъ зустрѣти неприятеля. Паны, котри̂ вважили себе за людей зъ во̂йсковымъ досвѣдомъ, докоряли єму, що во̂нъ подробивъ силы. Собѣскій змагався тымъ, що во̂нъ такъ зробивъ на те, абы провести Татаръ; вони, бачачи польски̂ во̂йска по ро̂жныхъ мѣсцяхъ, думатимуть, що у Поляко̂въ велика сила, та ще гетьманъ рахувавъ и такъ, що Татаре не втерплять и розсыплються загонами и треба буде во̂дбивати ихъ по ро̂жныхъ мѣсцяхъ. Головни̂ силы Татаръ и Дорошенка надходили до По̂дгаєць. Собѣскій рушивъ имъ на зустрѣчь, абы показати имъ, що вони не на полохливыхъ напали. Роспочався бо̂й и стоявъ, ажь доки сонце сѣло. Поляки билися хоробро и багацько положили орды. По заходѣ сонця Татаре позбирали тѣла повбиваныхъ своихъ, поскладували ихъ по хатахъ и запалили село. Для нихъ, яко мусулманъ, тяжко було лишити своихъ мерцѣвъ на полѣ, не похоронеными.

За тымъ Татаре не хотѣли вже роспочинати бо̂й съ Поляками, а пригадали усею ордою обложити Поляко̂въ и голодомъ побѣдити ихъ. Минуло отакъ ко̂лька днѣвъ безъ бою; сами̂ то̂лько смѣливѣйши̂ вызначали свою во̂двагу и хоробро̂сть на герцяхъ. Поляки оповѣдали, що вони пригадували тодѣ ро̂жни̂ выгадки, що бъ полошити Татаръ, котрыхъ вважали за придурковатыхъ: отакъ примѣромъ у ночѣ кидали на Татаръ обсмолени̂ бочо̂вки, гадаючи, що Татаре вважатимуть ти̂ бо-