Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/112

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 104 —

Зъ набѣгу на Крымъ Сѣрка и Рога вельми покористувалися Поляки, хоча не можна було сказати, що бъ Запорожцѣ ходили на Крымъ ради по̂дпомоги Полякамъ.

Коли Калга и мурзы, що були зъ Дорошенкомъ, дочулися про те, що заподѣялося въ Крыму, мѣжь Татарами по̂днялося велике обуренє на козако̂въ. Мурзы закинули и на щиро̂сть самого Дорошенка, чи не, змовившися зъ нимъ и єго старшиною, ходили Сѣчовики на Крымъ? Калга заступився передъ мурзами за свого спо̂льника: „Братъ не повиненъ одвѣтувати за вину брата“, промовивъ Калга. Одначе Дорошенкови вже не можна було въ ту пору запевнятися на побратимство Татаръ, роздратованыхъ козацкимъ нападомъ на Крымъ. Багацько Татаръ тодѣ повернуло въ Крымъ; Дорошенко зъ годины на годину ставъ стерегтися, що бъ орда не збаламутилася и не примусила своихъ салтано̂въ на згоду съ Поляками, навѣть выдавши и самого єго. Попереджуючи лихо, Дорошенко по̂дославъ до коронного гетьмана зазывати до згоды и обѣцявъ схилити на згоду и Калгу зъ салтанами и мурзами. Собѣскій помѣркувавъ, що небезпечне роздратовувати въ конець обохъ ворого̂въ и згодився. Впевнити на згоду Калгу, Дорошенкови не великои працѣ стояло, за тымъ, що Татаре, довѣдавшись, що дѣється въ Крыму, втѣкали съ табору. Собѣскій вырядивъ рахмістра Рощица, у котрого братъ обусурманився, въ таборъ до орды, на розвѣдки — якъ гадають татарски̂ ватажки. Рощицъ привѣзъ звѣстку, що Татаре промѣжь себе балакали отакъ: „Мабуть Богъ покаравъ насъ за те, що мы по̂шли воювати на своихъ колишнихъ побратимо̂въ Поляко̂въ; за те Богъ и попустивъ козако̂въ на Крымъ“.

Насампередъ Поляки почали вмовлятися съ Татарами. Калга ханьскимъ именемъ заприсягъ вважати приятелями спо̂льнико̂въ Польского короля, а неприятелѣвъ єго, ворогами. Гетьманъ Собѣскій обѣцявъ выстаратися, абы була оплачена хану належача єму платня и прохавъ выбачити, що останними часами загаялися Поляки зъ сею платнею черезъ те, що въ Польщѣ панувала колотнеча. Салтанъ хановымъ именемъ бравъ обовязокъ не пускати за межѣ польскои державы загоно̂въ жаднои орды, по̂двластнои ханови, и вызволити съ полону усѣхъ польскихъ бранцѣвъ, яки̂ є въ Крыму, а мѣжь ними и Маховского. А Собѣскій именемъ короля обѣцявъ такъ само