„Чому отсе, спытавъ Гизеля Бруховецкій, Печерска братія мене не любить и Богу за мене не молиться?“ Гизель во̂дповѣдавъ: „Мы лихого за тобою не маємо, а то̂лько бачимо твою неласку: твои козаки пустошать монастырски̂ маєтности, бють нашихъ по̂дданко̂въ; крадуть коней, воло̂въ и хлѣбъ, благочестивыхъ ченцѣвъ безчестять. Мы до тебе про се листували, а ты знехтувавъ наше слѣзне писанє“.
Гетьманъ промовивъ: „Все отсе тымъ сталося, що полковники васъ ображали и настроювали на васъ; теперь годѣ, бо̂льше не вѣритиму. А ты, отче архимандрито, зведи мене на мирову зъ єпископомъ Методіємъ: нехай бы во̂нъ покинувъ свою зло̂сть противъ мене та зажили бъ мы зъ нимъ полюбовно въ згодѣ, тодѣ на всѣй Украинѣ зазнали бъ люде спокою“.
Гизель зъ Гадяча поѣхавъ у Нѣжинъ до гостинного єпископа, переказавъ єму, що бачився зъ Бруховецкимъ и усовѣщувавъ єго погодитися зъ гетьманомъ.
Розлютованый на Москву Методій зрадѣвъ такому зазыву и вырядився въ Гадячь. Згода зъ гетьманомъ склалася найлѣпшимъ чиномъ. Що бъ затвердити дружбу гетьмана зъ єпископомъ, Методіѣвъ сынъ одружився зъ небогою Бруховецкого. Бруховецкій переказавъ єпископу сво̂й острахъ про похо̂дъ Нащокина съ царскими ратниками на Украину. Методій свого нового свата надѣливъ отакою порадою: „Треба тобѣ, пане гетьмане, выступати на межу и не пропускати на Украину московскихъ бояръ зъ во̂йскомъ, а то Москва тебе схопить и поверне на подарунокъ Полякамъ; такъ само, якъ колись Барабаша выдала Выговскому“.
Полковники, що були на радѣ у Бруховецкого на новый ро̂къ, повернувши до своихъ полко̂въ пустилися по̂дбивати проти московскои власти своихъ по̂дурядныхъ и лаштувати ихъ, що бъ выганяли царскихъ воєводо̂въ и ратнико̂въ. Спершу вони таилися во̂дъ Москалѣвъ, бо на радѣ умовилися, що бъ про сей замѣръ до свого часу Москалѣ не довѣдались.
Оденъ лишень прилуцкій полковникъ Лазарь Горленко не додержавъ спо̂льнои умовы и переказавъ нѣжиньскому воєводѣ Ржевскому про все те, що провадилося на радѣ. А инши̂ полковники повыдавали універсалы, дозволяючи не платити на царя податко̂въ, не слухати воєводскихъ наказо̂въ, а посполи-
