Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/149

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 141 —

а друга — до бувшого тодѣ при Хмельницкому митрополіты коринтского, котрого пото̂мъ убито въ Берестецко̂й баталіи. Всѣ чотыри грамоты писани̂ по грецки и зъ латиньскими перекладами хороняться въ московско̂мъ головно̂мъ архівѣ чужоземныхъ справъ. Зъ нихъ знати, що послами во̂дъ Богдана Хмельницкого въ Царгородѣ були тодѣ Анто̂нъ Ждановичь, кієвскій полковникъ, и якійсь Павло Ивановичь, а при нихъ бувъ товмачь (перекладчикъ) на имя Павло.

По̂сля нещаснои поразки козако̂въ по̂дъ Берестечкомъ, коли Богданъ мусивъ миритися съ Поляками на умовахъ, не такихъ вже користныхъ, якъ по̂дъ Збаражемъ, Хмельницкій писавъ до султана съ табору по̂дъ Бѣлою-Церквою въ жовтнѣ (безъ числа). Сими днями по̂дданець вашои императорскои величности Османъ-Чаушь въ доброму здоровлю прибувъ до насъ разомъ зъ нашими послами и передавъ намъ листъ вашои величности, котрый мы, якъ слѣдъ, съ пошанованємъ одо̂брали. Ваша императорска велично̂сть обѣцяли прислати намъ на по̂дмогу хана Крымского та инше во̂йско зъ Добруджскои землѣ, але намъ не можна було сидѣти безъ дѣла и съ помочю всемогучого Бога мы мали страшну баталію съ Поляками, про що вашо̂й императорско̂й величности перекаже по̂дданець вашои величности Османъ-Чаушь, котрый у всѣхъ баталіяхъ бувъ зъ нами и бачивъ все, що тутъ дѣялось, але якъ спомагаючи̂ силы съ Крыму и зъ Добруджѣ запо̂знилися, мусили мы постановити згоду съ Поляками. Однакъ мы все и незломно пробуваємо въ давно̂й приязни съ ханомъ Крымскимъ и бажаємо зберегти сю приязнь до останнёи хвилины нашого вѣку. Теперь бажаємо пробувати вѣрными по̂ддаными вашои величности, якъ и зичливыми приятелями хана. Нурадинъ султанъ бувъ при насъ у всѣхъ нашихъ во̂йсковыхъ справахъ, выявивъ себе во̂дважнымъ и за свою во̂двагу вартый поваги и справедливои нагороды и вдячности, хочь мы съ Поляками постановили миръ, а про те тримаємо Поляко̂въ въ рукахъ. То жь то поко̂рно просимо вашу велично̂сть написати зновъ до хана, що бъ во̂нъ тримався спо̂лки зъ нами и що бъ у всѣхъ во̂йсковыхъ справахъ нашихъ бувъ зъ нами, що й мы во̂дъ себе єму и вашо̂й величности обопо̂льно обѣцяємо и на сей часъ кланяємося вамъ, якъ вѣрни̂ по̂ддани̂, и просимо Бога дарувати вашо̂й величности довгого вѣку, здоровля и перемоги