Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 8 —

то правда, що помѣжь Сѣчовико̂въ бо̂льшь було такихъ, що й слухати не хотѣли зазыву заднѣпряньского гетьмана, прислужника Ляхо̂въ; але жь запорозке товариство було сто̂лько ро̂жнородне, ско̂лько й нестале. Самъ Сѣрко не мавъ твердого характеру и по̂длягавъ вплывамъ. На той часъ не траплялося нѣчого такого, що бъ могло выкликати у него прикро̂сть и неприхильно̂сть до Москвы, тымъ-то тодѣ во̂нъ щиро сприявъ на руку Москвѣ. Але окро̂мъ него доволѣ було въ Запорожу и такихъ Сѣчовико̂въ, котрымъ до смаку було, що Тетера заводить мѣжь ними колотнечу. Тымъ-то Сѣрку й здавалося, що становище ватажка царскихъ ратнико̂въ на Сѣчи небезпечне. „Прийшла, здається, моя остання година, писавъ батькови Косаговъ; мабуть вже менѣ не вертатися до дому и не бачити тебе! Коли черкаски̂ мѣста по̂ддадуться королю, то й Запороже туды-жь поверне; отодѣ менѣ зъ Сѣркомъ буде тутъ матъ!“ Московске во̂йско, що було съ Косаговымъ: ратники, жовнѣры, рейтары и Донцѣ, по своєму звычаю, стали втѣкати. Втѣкали вони, якъ доносивъ Косаговъ, не во̂дъ голоду, а съ переполоху; бо ходила поголоска, що Поляки, Татаре и „черкаски̂ зрадники“ хочуть ити на Сѣчь. Втѣкала така сила, що съ Косаговымъ лишилося 200 чоловѣко̂въ Москалѣвъ.

Хоробрый и вѣрный Сѣрко зумѣвъ спинити на часъ рухъ товариства и напутити єго на стежку користну цареви. На щастє Косагова, прибули до него Калмыки, запекли̂ вороги Крымцѣвъ, и все готови̂ по̂дпомогати того, хто воює зъ останними. Дня 6. грудня Сѣрко зъ Запорожцями, а Косаговъ съ Калмыками зновъ рушили на Татаръ; мѣркуючи, що тымъ вони не допустять хана по̂дпомагати Полякамъ. Запорожцѣ попалили де-ко̂лько татарскихъ авло̂въ (сѣлъ) коло Перекопу, вызволили зъ неволѣ бо̂льшь ста Украинцѣвъ и Москалѣвъ бранцѣвъ, а 16. грудня розбили Перекопску орду. Въ сему бою полягли керманичь орды Карабчей, єго братуха, єго небо̂жь, єго писарь и скарбничій. Споконвѣчни̂ вороги Крымцѣвъ, Калмыки, озвѣрившись, кололи всѣхъ и не давали нѣкого брати въ полонъ живцемъ. Ся побиванка тымъ бо̂льшь наробила славы, що въ Сѣрка було лишень 90 сѣчовико̂въ, а въ Косагова, окро̂мъ Калмыко̂въ, 30 Москалѣвъ та 60 Донцѣвъ; а Татаръ билося зъ ними близько тысячи.