Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 12 —

ска залога, котра була не велика. Король обѣцявъ Острянамъ помилованє, абы вони взялися достачати во̂йску провізію.

Тутъ во̂йскова рада прирадила, що бъ дати во̂йску спочинокъ и перестояти наступившу страшенну холоднечу. Жовнѣро̂въ на зимо̂влю розвели на кватырѣ: король закватырувавъ на передмѣстѣ въ хатинѣ, котру прихапцемъ єму збудували: съ королемъ було два полки тѣлохранителѣвъ и прислужники єго. Отъ въ такому становищѣ Поляки справляли ро̂здвяни̂ свята.

Тымъ часомъ другу частину во̂йска, по̂дъ урядомъ Чернецкого, вырядили на бо̂къ во̂дъ Остра приводити до поко̂рливости королю городы и мѣсточка. До Чернецкого пристали полковники Богунъ и Гуляницкій съ правобережными козаками. Выряженый Чернецкимъ Тележиньскій добувъ Роменъ. Роменцѣ выпустили зъ мѣста на задню браму московскихъ ратнико̂въ и сами̂ зъ ними помандрували, а житла свои покинули пусткою ворогови. Тележиньскій звелѣвъ збирати по околицѣ провізію и фуражь. Слѣдомъ за Ромномъ почали коритися Полякамъ и инши̂ городы и мѣсточка. Переважно здавалися вони Богунови тымъ, що имя сего Богданового сподвижника ще шанувалося и славилося мѣжь украиньскимъ народомъ. По деякихъ мѣсточкахъ Украинцѣ не то̂лько переходили по̂дъ руку короля, а навѣть и сами̂ приставали до Богунового во̂йска. Одно лишень мѣсточко Монастырище уперто не по̂ддавалося Полякамъ: жовнѣры єго зруйнували. Монастырчанъ и тутешнихъ козако̂въ пово̂ддавано Татарамъ въ полонъ. Коли Поляки въ одному кутку брали и руйнували украиньски̂ мѣсточка, въ другому квітувалися Украинцѣ съ Поляками: козацки̂ ватаги нападали и безъ перервы тревожили польскихъ жовнѣро̂въ, котри̂ кватырували бо̂ля Остра. Розжившись на ясиръ Татаре покинули Поляко̂въ, повѣвши за собою цѣлыми натовпами полоненыхъ Украинцѣвъ: даремне силкувався король задержати солтано̂въ подарунками. „Мы вже й такъ доволѣ запомагали, во̂дповѣдали солтаны. На втѣху Полякамъ оденъ мурза именемъ хана обѣцявъ, що небавомъ на помо̂чь до нихъ прибуде нова орда. Стративши своихъ спо̂льнико̂въ-Татаръ, король мусивъ кликнути до себе козацкого гетьмана Тетеру зъ во̂йскомъ, яке лишилося на правому боцѣ Днѣпра. Разомъ съ тымъ во̂нъ по̂славъ приказъ и до литовского во̂йска, що бъ