Того часу якъ король по̂дходивъ до Глухова, гетьманъ Тетера съ правобережными козаками йшовъ другимъ шляхомъ по лѣвобережно̂й Украинѣ на схо̂дъ: зъ нимъ були й Поляки по̂дъ урядомъ коронного хоружого. Дня 8. грудня Тетера доносивъ, що єму коряться мѣсточка зъ охоченомонниками, чи дейнецкими полками; инши̂ съ переполоху во̂дчиняли брамы по добро̂й волѣ, а иншихъ доводилося примушувати зброєю. Лохвиця довго не по̂ддавалася и єѣ добули приступомъ. Тетера прийшовъ по̂дъ Гадячь:[1] тутъ пробувала добра залога и гарматъ було чимало. Тетера не во̂дважився добувати Гадячь приступомъ, а звернувъ течією рѣчки Псёла на Глухо̂въ до короля.
Тетера спо̂знився и прибувъ по̂дъ Глухо̂въ вже тодѣ, коли король рушивъ во̂дто̂ля.
Вѣсти про ворохобню на правобережно̂й Украинѣ примусили Тетеру швидше вертати назадъ до Днѣпра.
Марною выявилася тодѣ надѣя Поляко̂въ привернути всю Украину по̂дъ Польщу. Ще нѣчого не значило, коли яке невеличке украиньске мѣсто, побачивши по̂дъ своими мурами польске во̂йско, здавалося и вызнавало короля за свого споконвѣчного законного державця. Въ одну браму впускали Поляко̂въ, а другу во̂дчиняли Москалямъ, якъ то̂лько выходили Поляки геть.
Украиньска лѣтопись говорить, що король зъ свого походу на лѣвобережну Украину не добувъ собѣ добра, а наробивъ лишень доволѣ зла Украинцямъ. Симъ зъ двохъ боко̂въ доводилося бѣдувати: тутъ Поляки зъ лѣвобережными козаками руйнували ихъ, вымагаючи поко̂рливости королю; а тамъ сво̂й украиньскій урядъ каравъ царскимъ именемъ, за те, що корилися королю, хочь бы то й черезъ тяжку нужду. Ще король не во̂до̂йшовъ далеко во̂дъ Глухова, якъ вже розпочалася кара надъ тыми, що були покорилися єму. Съ Переяслава вырушило 4000 Москалѣвъ карати Воронько̂вцѣвъ за те, що по̂ддалися були королю. Съ першого разу Москалѣ нѣчого не заподѣяли
- ↑ Теперь повѣтове мѣсто въ Полтавщинѣ.
