наро̂дъ. До повставшихъ Украинцѣвъ приставали натовпы Волохо̂въ, котри̂ приходили зъ Волощины. Ихъ доволѣ було въ трохтысячно̂й Дрозденково̂й ватазѣ въ Каменцѣ.
За прокормомъ Волохамъ Дрозденко вырядивъ гонцѣвъ въ Рашко̂въ,[1] де проживала Богданова невѣстка Домна-Олександра, волоска князѣвна, вдова Тимоша Хмельниченка; вона, вказавши, де лежать запасы, потайно по̂слала гонця до Поляко̂въ, просячи, що бъ прислали во̂йскову силу и ослобонили єѣ зъ Рашкова. Сихъ гонцѣвъ зъ Олександриными листами злапавъ Дрозденко и метнувся самъ въ Рашко̂въ. Жаднои обиды Рашко̂вцямъ во̂нъ не заподѣявъ, а казавъ выбити Тимошеву вдову, не вважаючи на те, що вона и яко женщина и яко Богданова невѣстка, мала право на пошанованє. Дрозденко велѣвъ забрати у неи все добро єи и повернути єго на наймы Волохо̂въ и Татаръ буджацкихъ. Повертаючи зъ Рашкова въ Каменку, Дрозденко зустрѣвъ тыхъ Поляко̂въ, що йшли до Хмельницкои на єи зазывъ и розбивъ ихъ такъ, що ледви десять чоловѣко̂въ встигло втекти.
Съ Кальника,[2] Рахно̂въ[3] и Дашова,[4] мешканцѣ попроганяли розстановленыхъ тамъ жовнѣро̂въ, котри̂ вважали себе такими вже безпечными въ краю, що почали знущатися и мучити поспо̂льство. Яки̂ жовнѣры не встигли выбратися завчасу зъ своими товарищами, позамыкалися въ баштахъ: поспо̂льство принялося добувати ихъ зъ во̂дто̂ля. Даремне Тетера своими універсалами усовѣщувавъ украиньскій наро̂дъ, коритися королю. Наро̂дъ бо̂льшь послухався універсало̂въ Ивана Сербина, котрый зазывавъ побережцѣвъ Бога и Днѣстра, спротивлятися Полякамъ и запевнивъ повстанцѣвъ, що небавомъ вже надо̂йде запомога во̂дъ православного царя.
На веснѣ, якъ по̂дсохло, во̂йна съ Поляками по̂шла ще бо̂льшь на руку Украинцямъ. Дня 20. березоля Поляко̂въ побито бо̂ля Торговицѣ, 25. — бо̂ля Во̂льшаны,[5] тутъ злапали повстанцѣ ватажка польскои банды Друка и покарали єго на смерть. Въ четверъ на великодному тыжднѣ 30. бере-
