Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/72

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 64 —

Гетьманъ мовивъ: „Во̂йско може збиратися чи въ Гадячѣ, чи де въ иншому мѣстѣ, во̂дповѣдно потребѣ, ради котрои воно збиратиметься. А я, звѣстно, прибуватиму до во̂йска. Що жь до козако̂въ, такъ доволѣ буде зъ мене, коли все при менѣ буде ихъ триста. И теперь при менѣ вѣрныхъ чоловѣко̂въ сто. Отъ бы ще великій державець пошанувавъ мене, коли бъ приставивъ до мене зъ своихъ Москалѣвъ такихъ вѣрныхъ, що бъ во̂дъ усего мене оберегали. Безъ такихъ людей менѣ нѣ якимъ чиномъ не можна бути: часъ теперь такій лихій. Мене вже трохи не звели зъ свѣту, та спасибо̂ — осаула остерѣгъ: во̂нъ выслѣдивъ той замѣръ, та й остерѣгъ мене.“

Гетьманъ спостерѣгши, чого бъ Москвѣ бажалося во̂дъ него, ще 15. вересня, спокусивши старшину и полковнико̂въ великими ласками царя, по̂дмовивъ ихъ „ударить челомъ“ (поступитися) цареви украиньскими мѣстами. Во̂нъ подавъ про се й бумагу. Во̂дповѣджено єму, що бъ во̂нъ зложивъ статьѣ (умовы) и подавъ ихъ боярамъ. Отси̂ статьѣ були подани̂ 22. жовтня и обопо̂льно по̂дписани̂. Гетьманъ своимъ именемъ и въ имени старшины и полковнико̂въ выявлявъ бажанє, що бъ по всѣхъ украиньскихъ мѣстахъ усѣ грошеви̂ и не грошеви̂ зборы зъ мѣщанъ и селянъ во̂ддавати въ царску скарбницю, туды жь давати податки зъ шинко̂въ, котри̂ треба позаводити скро̂зь по великихъ и малыхъ мѣстахъ. Такъ само туды жь повертати податки зъ млыно̂въ, съ пасѣкъ, зъ чужинцѣвъ-крамарѣвъ. Дальше посадити московскихъ воєводъ зъ ратниками при нихъ, у Кієвѣ (5000 ратнико̂въ) въ Черниговѣ (1200 ратнико̂въ), въ Переяславѣ (1200 ратнико̂въ, съ котрыхъ 500 выряжати у Канѣвъ), въ Нѣжинѣ (1200 ратнико̂въ), въ Полтавѣ (1200 ратнико̂въ), въ Новгородѣ-Сѣверскому, Кременчузѣ, Кодацѣ и Острѣ (по 300 ратнико̂въ въ кожному), але жь що бъ воєводы козако̂въ не судили и въ добра ихъ не вступалися. Старшины обгороджували сво̂й козацкій станъ усякими правами и по̂льгами, а поспо̂льство выдавали на своєво̂льство Москвѣ. По по̂дписаню отакихъ умовъ, гетьмана и старшину покликали до царя на обѣдъ. По̂сля обѣду промовлена була до гетмана именемъ царя бесѣда, въ котро̂й похваляли єго за єго обихо̂дъ, вславляли єго за во̂йскову хоробро̂сть проти Поляко̂въ и зраднико̂въ, а ще бо̂льше за те, що во̂нъ „ударивъ чоломъ царю, поступившись усѣма мѣстами, землями, съ хлѣбовыми и всѣма