Приставу Леонтьеву велено було провести гостей до самого Путивля и доглядати, що бъ въ дорозѣ Москалѣ Украинцѣвъ, а си̂ Москалѣвъ не зобижали.
Значнымъ и страшнымъ чоловѣкомъ повернувся зъ Москвы на Украину гетьманъ Иванъ Мартиновичь Бруховецкій! Въ Москвѣ єго облащили, надѣлили невѣдомымъ, нечуванымъ на Украинѣ й не бувалымъ званємъ боярина-гетьмана. Хутко во̂нъ ставъ вызначати на Украинѣ силу и вплывъ, якими розжився въ Москвѣ. Писаря Шийкевича во̂нъ запропастивъ на Сибіръ, ще якъ перебувавъ у Москвѣ. Теперь така сама доля дожидала во̂йскового судію Юрія Незамая. Ще давнѣйше, тодѣ коли Бруховецкій пробувавъ у Каневѣ, Незамай безъ гетьманьскои волѣ давъ проѣздный листъ жѣнкамъ пятёхъ Канѣвцѣвъ, прогнѣвившихъ гетьмана. За се Бруховецкій выбивъ судію и велѣвъ забити єго въ кайданы. Теперь, повернувшись зъ Москвы, во̂нъ вырядивъ туды Незамая, а зъ Москвы задали єго въ Казань. Отакимъ робомъ гетьманъ позбувся и иншихъ людей, на котрыхъ ремствували: примѣромъ, вырядивъ въ Москву зъ Огаревымъ якихсь пятёхъ колоднико̂въ, пото̂мъ озлорѣчивъ московскому урядови лубеньского полковника Гамалѣю, овруцкого полковника Децика, и якогось Карпа Давидовича, и казавъ тодѣ жь взяти ихъ по̂дъ варту. Не минувъ во̂нъ такъ само и Дмитрашка — Райча. Чоловѣкъ сей родомъ зъ Волохо̂въ привѣвъ на Украину ватагу Волохо̂въ и служивъ зъ ними у Дрозденка. По̂сля упадку Дрозденка Райчь не по̂ддавсь Дорошенкови: зъ своєю ватагою въ 500 чоловѣка во̂нъ перебрався на лѣвый берегъ Днѣпра; єму дозволено осѣстися въ Глухо̂вскому повѣтѣ. Отъ же теперь Бруховецкій выдававъ єго за ненадежного и прохавъ запровадити єго въ Смоленьскъ. Але украиньскій „приказъ“ велѣвъ вырядити Дмитрашка въ яке будь украиньске мѣсто, на правый бо̂къ Днѣпра, и повѣдомивъ гетьмана, що во̂нъ всѣхъ може судити по своимъ во̂йсковымъ правамъ, а въ Москву най выряжає такихъ лишень, во̂дъ котрыхъ сподѣвається якого будь „дурна“ (злочиньства), якъ бы лишити ихъ на волѣ въ Украинѣ.
